Пам`ятник Іванові-Павлу ІІ
м. Дрогобич
вулиця Д.Галицького

Світське прізвище цього найвидатнішого Папи Римського ХХ ст. і 264-го понтифіка за числом усіх- Кароль-Юзеф Войтила. Після обрання на найвищий престол 16 жовтня 1978 р. прийняв ім`я Івана-Павла ІІ і очолив Католицьку Церкву та місто-державу Ватикан. Божим провидінням йому випало стати першим папою- неіталійцем від часу нідерландця Адріана VI, який посідав Апостольський престол у 1522-1523 рр., першим Папою-слов`янином і другим Папою за тривалістю понтифікату- 26,5 року після Пія ІХ, який правив 32 роки.

Мала батьківщина Івана-Павла ІІ- м.Вадовіце біля міста кракова (Польща). Тато-поляк був офіцером польської армії, мама- українка Емілія Качоровська- вчителькою. Родинними коренями Качоровські (українці пишуть це прізвище як Качуровські) пов`язані із с.Вишнівцем на Тернопільщині. Своїй матері Папа завдячував знанням української мови. Коли йому йшов дев`ятий рік, померла мама, а коли минув 21 рік- тато. У 1938 р. хлопець здобув середню освіту і вступив на філософський факультет Краківського Ягеллонського університету. Грав у футбол, у драматичному гуртку, пробував себе як  драматург, вступив до студентського товариства Пресвятої Євхаристії та Милосердя. Щоб уникнути ув`язнення і депортації, під час Другої світової війни працював у каменоломні, на хімічному заводі. Навчався у підпільній духовній семінарії. У листопаді 1946 році був рукопокладений у сан священника Римо-Католицької Церкви.

Далі були роки навчання на філософському факультеті Домініканського Папського міжнародного коледжу Ангелікум у Римі, в університетах Швейцарії та Бельгії.  У 1953 році Кароль захистив докторатз морального богослов`я. Викладав у Люблінському Католицькому Університеті в Польщі. У 1958 році ставєпископом Кракова. У 1962 році взяв участь у роботі Другого Ватиканського Собору, під час якого був призначений архиєпископом і митрополитом Краківським. У 1967 році піднесений до гідності кардинала. Йому випала складна місія "осучаснення" Церкви відповідно до величезних змін у світі після Другої світової війни з дотриманням традиційного консерватизму у поєднанні з безпрецедентними вчинками, рішеннями і діями. Цей курс Івана-Павла ІІ знайшов втілення у великій кількості опублікованих праць і відвіданні рекордної кількості держав та міст, де проживають католики.

За числом праць його можна прирівняти зі Святим Томою Аквінським, а за числом пастирських і закордонних поїздок на всі континенти, яких налічують 250, порівняти нема з ким. Загалом Папа відвідав 1 тисячу 22 міста і провів поза Ватиканом 822 доби.Довжина доріг по світу, пройдених ним, у три рази перевищує відстань від Землі до Місяця. Кількість віруючих і паломників лише на його загальних аудієнціях перевищила 17 мільйонів. Йому належить понад 120 філософських і богословських робіт, 5 книг, п`єси "Золотих справ майстри", "Брат нашого Бога", "Фатальна звістка", поеми, вірші. В середньому кожного року виходило 200 книг про його життя і діяльність.

У червні 2001 року Папа відвідав з офіційним візитом Україну, побував у Києві та Львові, очолив Божественну Літургію східного обряду.

Помер Папа-"мандрівник" 2 квітня 2005 рокувід септичного шоку і серцево-судинного колапсу.

У 2014 році Івана-Павла ІІ канонізували і назвали Блаженним.

24 серпня 2007 року, коли в Україні відзначають День незалежності, а в Дрогобичі святкують храмовий празник римо-католицької громади парафіяльного костелу Святого Бартоломея, перед входом до нього встановлено пам`ятник Іванові-Павлові ІІ з епоксидної смоли, виготовлений у Польщі. Авторами проекту стали скульптор Богдан Закшевський, дрогобицькі архітектори Петро Сметана і Євген Хомик. У церемонії відкриття й освячення взяли участь єпископ Римо-Католицької Церкви Мар`ян Бучек, отець-канцлер Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ Тарас Герасимчук, генеральний консул Республіки Польща у Львові Вєслав Осоховський, народний депутат України п`ятого скликання Андрій Шкіль, міський голова Дрогобича Микола Гук, голова Дрогобицького Товариства польської культури Адам Авжецький, делегації з міст Сянока, Бєльська-Б`ялого, Тарнова, Лєгніци.

Наступна доля пам`ятника виявилась драматичною. Через технологічні недопрацювання, надмірне нагрівання від сонця і стіни костелу голова скульптури зазнала певного деформування.Довелося провести заміну. Далі так і не знайдений зловмисник вчинив акт вандалізму, відпилявши у скульптури руку. Гадав, пам`ятник виготовлений з бронзи, і він зможе продати  його як кольоровий брухт. Дякувати Богові, пошкодження вдалося усунути, і скульптурному образу Папи повернули первісний вигляд.

Завдяки своїй кипучій діяльності Папа здобув авторитет і визнання між народами і політикумом як людина, котра воістину використовувала престол для служіння Богові та людям.

 

 

Джерело: "Монументальна Дрогобиччина". Роман Пастух.