Бруно Шульц

БІОГРАФІЯ

Бруно Шульц народився 12 липня 1892 року у Дрогобичі в родині торгівця тканинами Якуба Шульца та Генрієтти Гендель-Кумер.  Батьки не надто дотримувалися єврейських звичаїв, зокрема релігійних і провадили радше світський спосіб життя.

Вдома у Шульців розмовляли польською. В біографіїї Бруно як письменника ця деталь, безумовно, дуже важлива. Хоч поруч із рідною польською він вільно володів німецькою - на час його  дитинства і юності офіційною мовою Австро-Угорщини.

Батько й мати як два своєрідні антиподи стали згодом центральними образами Шульцової прози. Цього ніяк не можна сказати про сестру  і двох братів, які присутні в його творах напрочуд мало.  Дрогобич тих часів- провінція на два-три десятки тисяч мешанців, але завдяки нафті провінція цілком особлива. Достатньо згадати що в ньому  розташувались як найбільша в Галичині "рафінерія" (нафтопереробний завод), так і найбільша в Галичині синагога.

Підліткові та юнацькі роки Бруно Шульца,  в цьому не позбавленому спокус і викликів місці,  позначені доволі успішним навчанням у гімназії, аутсайдерською самотністю та комплексами  відвертого "слабака", тривалою батьковою хворобою з усе глибшим занепадом родинного підприємства- аж до цілковитого банкрутства, ліквідації та крайнього зубожіння.

По закінченні гімназії Бруно Шульц деякий час навчається у Львівській політехніці на архітектора, але покидає її. Втім, цьому епізодові ми завдячуємо сталими архітектурними візіями в його прозі, її пластичністю.

Під час Першої світової війни, напередодні російського вторгнення в Галичину, вся родина, як і тисячі інших єврейських родин, утікає від погромів до Відня. Бруно однак повертається до Дрогобича вже в першій половині 1915 року - відразу ж по тому, як росіян відбито. Він застає батька ще живим, але в червні  той помирає, Бруно присутній при його смерті.

Дальші роки Бруно Шульца - це самоосвіта, читання і мрії про кар'єру професійного художника. З 1924 року Шульц отримує роботу у Дрогобицькій гімназії, ставши викладачем малювання та ручної праці. Насправді цю фразу слід розуміти як тяжку боротьбу за виживання, протистояння нестаткам, рутинній та бюрократичній  підвищеності - з огляду на відсутність будь-якого  диплома Шульц був зарахований до викладацького штату на постійній основі, щойно 1932 року. 

Проте, вже наприкінці 1920-х років майбутній письменник починає "пробиватися в люди". Він з'являється в мецці польської богеми Закопаному і заводить особисті знайомства з деякими видатними персонами тодішньої сцени- Віткацієм, Деборою Фогель (до речі уродженкою Бурштина) та - це виявляється вирішальним- Зофією Налковською. Остання й доклала всіх зусиль для того, щоб у 1933 році світ побачила перша книга Шульцової прози- "Цинамонові крамниці".

Книгу зауважили і хвалили.  В цілому його письменницька діяльність розвивалася дуже успішно, він став своїм у Львові та Варшаві, а 1936 року навіть отримав як офіційно визнаний майстер слова піврічну творчу відпустку  для написання нових творів.

Наступний рік у його житті позначений головним чином двома подіями- виходом у світ другої книжки "Санаторій під Клепсидрою" та драматичним розривом із нареченою Юзефіною Шелінською, заради одруження з якою він свого часу вийшов з єврейства. Втім, до католицької віри своєї нареченої Шульц  так і не пристав, обравши значно продуктивніший для митця шлях метафізичного сумніву.

Наприкінці 1930-х років письменник намагається здійснити ще один прорив на зразок здійсненого десятиліттям раніше- цього разу у "великий світ". Однак. кількатижневе перебування у Парижі иявляється радше невдалим. Спроби контактувати з Томасом Манном і писати німецькою- також.

Успіх, здається останній, знаходить його лише на батьківщині: 1938 року Шульца нагороджено Золотим лавром Польської академії літератури.

Після вибуху Другої світової війни та "золотого вересня" Шульц змушений зосередитися на вчительській праці та малюванні пропагандистських полотен на замовлення.

З початком німецької окупації він як єврей опиняється під постійною загрозою фізичного знищення. Його рятує лише робота домашнім художником і впорядником награбованих книжок у гестапівського шефа Фелікса Ландау. Однак, 19 листопада 1942 року його застрелив (місце визначено з надзвичайною точністю -ріг вулиць Міцкевича і Чацького в центрі Дрогобича) суперник Ландау, Карл Гюнтер.

У дальших лихоліттях загублено найменші сліди не тільки потаємної могили Шульца на єврейському цвинтарі, а й усіх його, до того часу ще не виданих, рукописів. Дослідники стверджують, що це більша частина, написаного ним. Збереглось отже, лише те, що було опубліковане за кращих часів, себто, як кажуть, "за Польщі", або ж за життя автора - збірки "Цинамонові крамниці" та "Санаторій під Клепсидрою" плюс чотири твори, що знайшлись у тогочасній періодиці.

У своїх творах Шульц віддається творенню своєї міфології, що наче  мозаїка включає в себе шматочки первісних  світових міфологій, головним чином  юдеської та християнської, але не тільки їх. Шульц поставив на міфологію, й тому історичний час, історичні події в нього навіть не на другому плані.

 

Джерело:"Бруно Шульц. Цинамонові крамниці та всі інші оповідання" Ю.Андрухович.