Андрій Тершак

Андрій Тершак, син Федора, народився 25 грудня 1920 р. в с.Волоща, на Дрогобицькому підгір`ї. Закінчив сільську семирічну школу. Активний учасник драматичного й хорового гуртків. Виступав із короткими рефератами на концертах і святах, присвячених визначним подіям та особистостям. Це помітили сільські провідники організації ОУН: Іван Сильвестрів, Михайло Дідич, які доручають хлопцеві розповсюдження націоналістичної літератури. Згодом його приймають в організацію ОУН- юнацтво, а в скорому часі довіряють керувати станицею. Так Андрій стає членом ОУН (псевдо- "Шугайло"), де віддає всі сили й знання, заохочуючи своїх молодших друзів до роботи в організації юнацтва. Вивчав історію України І.Крип`якевича, М.Грушевського, М.Аркаса. Став кореспондентом журналу "Молодняк" та "Дешева книжка". Андрія, який записався в "Курінь молоді", як здібного та мужнього, призначають керівником юнацької чоти.

Німецькі окупанти мобілізують молодь на примусові  роботи ( "Бавдінст"), де комендантом 6-го батальйону був німець- Цайтлер. Він призначив Андрія передовим робітником, яких використовували на важких роботах: копання каналів і т.д.

У 1944 р.Андрія скеровують у Західну Прусію, де він навчався в старшинській школі. У скорому часі А.тершак за покликом проводу організовує групу хлопців-добровольців із восьми чоловік. Цю добре озброєну групу повинні були скинути з літака в районіВолощі-Білини. Однак допустили похибку й викинули на територію Миколаївського району, на болота сіл Керниця-Рудники. Бійці все ж зв`язалися з підпіллям районів Стрий-Миколаїв, де були розташовані сотні Бродяги та Грома.

З великими труднощами, втративши в боях групу, Андрій добрався до крайового командира УПА- Захід Василя Сидора ("Шелеста") і отримав призначення надрайонного військового референта Дрогобиччини. Ще того ж дня дійшов у Волощу до своїх бойових побратимів-упівців боївки Івана Лева ("Марка"). Провід району доручив йому керувати боївкою "Марка", з якою Андрій часто громив ворога.

Узимку 9 лютого 1945 р. між селами Волоща-Майничі-Чайковичі розгорівся запеклий бій між боївкою Андрія ("Шугая") з великою силою "Смершу", в якого була сучасна зброя, ручні кулемети, кіннота. Бій тривав увесь день. Хлопці боївки своїми грудьми захищали юнацький вишкіл, який перебував у Волощі. Зі "Смершу" загинуло 12 осіб, з вояків УПА-14. "Шугай" відстрілювався до останку, був важко поранений. Коли збагнув неминучість загибелі, приклав пістолет до голови, натиснув курок, але через перекіс останнього патрона вистріл не відбувся- на нього накинулися вороги... Андрія Тершака прив`язали до коня й потягли.  Мужній боєць стікав кров`ю, був майже роздягнутий. Так доставили його до Сабурова в Дрогобицьке обласне НКВД. Тут, а потім у Львові, люто катували, але Герой не скорився- вистояв. Військовий трибунал засудив його до смерті, яку незабаром замінили на 20 років тяжких каторжних робіт.

Покарання відбував у таборах Печори та шахтах Воркути. Брав активну участь у забастовках і повстаннях 1953-1954 рр. Звільнився в 1956 році. Одружився із славною гуцулкою Марійкою, яка також каралася в Гулагах Воркути. Додому Андрія не пускали. Виїхали на батьківщину дружини в місто Косів (Івано-Франківщина).

На установчих зборах Івано-Франківського обласного Братства вояків УПА (жовтень 1990 р.) його обрали членом Кошової управи Братства Карпатського Краю. Став її незмінним головою. Учасник установчих зборів зі створення Всеукраїнського Братства ОУН-УПА у Львові (квітень 1991 р.), на яких був обраний головою Булави Всеукраїнського Братства. Андрій був незмінний учасник всіх важливих заходів Братства. Організатор зведення та освячення могил- пам`ятників "Борцям за волю України", перепоховань жертв більшовизму.

Перенісши важке захворювання та невимовні болі, 1 липня 1999 року Герой відійшов у вічність. На похорон бойового побратима Андрія з`їхалися друзі з усієї Галичини. У почесному строї біля його домовини стояли сивочолі вояки Братства ОУН-УПА.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.

 

Hosting Ukraine