Тарас Зозуля

Тарас Зозуля, син Василя, народився 9 березня 1993 року в м.Стебнику. У 1996 році батьки переїхали в м.Дрогобич, де Тарас протягом чотирьох років навчався в СШ № 14.

У 2003 році сім`я повернулася до рідного міста Стебника, і хлопець продовжив шкільні студії в СШ № 11. Тарасик був хорошим учнем, вірним товаришем- мав багато друзів і приятелів. Виховувався в сімї чесних, працьовитих людей.Під час навчання в школі з успіхом займався у футбольному клубі- неодноразово нагороджений грамотами й медалями.

Після 9 класу поступив до Дрогобицького нафтового технікуму (зараз коледж нафти і газу), який закінчив у 2012 році, здобувши фах техніка-геолога а також лаборанта-колектора, оператора комп`ютерного набору.  Добре вчився і в цьому ж році поступив  на заочне відділення Івано-Франківського університету нафти та газу. Служив за контрактом в українському війську (54-му окремому розвідувальному батальйоні у м.Новоград-Волинськ). Закінчив тут службу в званні старшого солдата й повернувся додому. Восени цього ж року продовжив навчання в університеті. Неодноразово виїжджав у Київ, щоб боронити демократію та засвідчити прагнення українців жити в незалежній європейській країні.

Коли Росія розпочала інтервенцію проти України, він пішов на контрактну службу в Українське військо. Спочатку служив у Львові (88-ій аеромобільній десантній частині), перебував на полігоні в м.Старичі. Потім за власним бажанням пішов добровольцем на Схід. Коли від`їжджав на війну, батьки та громада потурбувалися про його спорядження. Тарас часто телефонував рідним- був надзвичайно турботливим сином,- але в неділю, 31 серпня 2014 року дзвінка від нього не було. Батьки до останнього сподівалися, що син живий.

3 вересня в інтернеті вони прочитали про повернення 80-ої аеромобільної десантної частини додому і поїхали зустрічати сина. Але, на жаль, тараса серед хлопців не було. Через день батьків повідомили, що син пропав безвісти, а ще через день, що загинув. Батько поїхав у м.Харків для впізнання Тараса, та зробити це було важко. Лише у формі сина були військовий квиток, лист від його дівчини й телефон, що свідчили про його особу. Як розповіли батькові солдати-побратими, Тараса в бою поранили в руку і в ногу. На допомогу йому та іншим солдатам, які опинилися в скрутній ситуації, поспішив сержант Тарас Драбик із Самбора, але врятуватися хлопцям не вдалося. На полі бою, біля Луганська, їх по-звірячому розстріляли російські загарбники.

7 вересня 2014 року ввесь Стебник прощався із Тарасом Зозулею, який віддав життя за Україну. Поховали Героя на почесному місці цвинтаря, поруч із бойовим побратимом Мар`яном Дишлем.

У скорботі Тарас залишив батьків, брата, кохану дівчину Ірину, яку любив до безтями й готувався одружитися- освідчився їй на війні та запропонував руку й серце.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.

Hosting Ukraine