вулиця Данила Галицького

Перший будинок справа, що виходить фасадом на вулицю Т.Шевченка, займав державний банк- і за Австрії, і за Польщі. Коло його входу постійно чергував поліцейський. Після Великої Вітчизняної війни, як надбудували третій поверх та реконструювали внутрішні приміщення, тут розмістився готель "Прикарпаття".

Зліва височіє старовинний костьол кінця ХІV- початку XVI ст. При ремонті в 1909- 1910 рр. у ньому замість цегляних зробили кам’яні карнизи над фундаментом та облицювали каменем зовнішню стінку фундаменту. Тоді ж встановлено залізну огорожу. На території костьолу був у давнину цвинтар. За переказами, на цьому місці існувала  у далекі часи православна церква. Збереглася тільки між входом в "Укртелеком" та костьолом висока мурована арка. На ній привертають увагу прикріплені в овальних нішах склепіння образ Матері Божої (від вулиці) і старовинний герб міста Дрогобича (від костьолу), виготовлені в металі. Їх зображення були свого часу передбачливо заштукатурені, завдяки чому вціліли і сьогодні являють історичну й мистецьку цінність.

На місці теперішнього центрального поштового зв’язку № 3 Львівської дирекції ПАТ "Укрпошта" знаходилась невелика пошта, приміщення якої неодноразово перебудовувалось. Перша пошта в Дрогобичі почала діяти ще 1756 року як напівурядова. Нижче стояло кілька одноповерхових хаток міщан. Майже всі вони знесені для розчистки території під сучасний центральний поштовий зв’язок.

А будинок зліва, де нині знаходиться "Укртелеком", у період польської окупації Дрогобича належав власникові цегельні на Заліссі Фуксу, який здавав його в оренду. Тут працювали  квітковий, хлібний, булочний та інші склепи; поряд торгували різним крамом.

Красивий кутовий дім з підвальним кафе "Остерія" (колишній "Мисливський погрібець") споруджено в 1903 році. Йоговласник - пекар Я.Нев’ядомський мешкав коло своєї пекарні на вулиці Війтівська Гора, а тут знаходилась каса, куди люди вкладали гроші і могли позичати їх. За багато десятиліть штукатурка на будинку не осипалась: тоді до розчину додавали молоко, що робило його стійким.

Мало хто знає, що через дорогу стояла висока кругла кам’яна колона зі скульптурою Флоріана- патрона міських пожежників. Сам покровитель мав на голові шолом, а в руці тримав відро. Чому ця примітна колона стояла саме тут, на Ягеллонській вулиці? Неподалік знаходилась криниця, викопана, мабуть, ще в XVI ст. З неї і брали воду для гасіння пожеж. Після війни криницю засипали, колону знесли і місто втралило якийсь штрих своєрідності. Натомість споруджено непоказний будиночок з виходом на теперішню вулицю Юрія Дрогобича. Ріг її та Жупної нині відкритий, вільний. Колись же тут тулилась стара дерев’яна корчма.

А за вул. Жупною (сьогодні на цьому місці проектний інститут) стояло ще кілька будівель, серед них дерев’яний ресторан Вайнгартена. Звичайний собі ресторан. Жив у Дрогобичі вуличний майстер Тадеуш Гінтнер. Їдучи бричкою перевіряти, як прапцюють робітники, Гінтнер тут снідав. Потім купляв у капелюх рогаликів, а також пиво. Рогаликами годував коня, а пива давав йому замість води. Кінь згодом так привчився до цієї трапези, що сам зупинявся коло ресторану і не рушав з місця, поки його не пригостять.

Через один дім працював ресторан Широкої, званий так від прізвища чи прізвиська власниці. То й справді була дуже огрядна жінка. Вона варила гишки (холодець), продавала на базарі, зібрала достатньо грошей і відкрила цей ресторан. У понеділок тут зупинялись десятки возів, і фірмани не пропускали нагоди відвідати заклад. Поміж цими ресторанами знаходилась синагога, за нею, в дворі,- завод охолоджуючих напоїв Е.Курцмана.  Содову воду розвозили на підводах до склепів. На самому куті вулиць Данила Галицького і Бориславської стояла велика кузня Поплавського. Майстер з челядниками підковували коней, лагодили реманент тощо.

Через дорогу, з боку Ринку, в триповерховій кам’яниці був склад меблів, а нагорі жили міщани. Наприкінці 20-х років, коли до Дрогобича підвели  електроенергію, неподалік побудували трансформаторну станцію. Попід мурами огорожі церкви св.Трійці тулилися численні дерев’яні будки з усяким крамом. З поближньої криниці люди брали воду напувати коней, як їхали на базар чи з базару.

Взагалі-то ця вулиця нічим особливим не відрізнялася від інших- була невеликою, невпорядкованою, хіба що гамірнішою, бо прилягала до  Ринку.

 

 

Джерело:Вулицями старого Дрогобича. Р.Пастух.