Вулиця Івана Мазепи

З- поміж вулиць Дрогобича, вулиця І.Мазепи, мабуть, найгомінкіша: на ній та поряд зосереджено побутові і торгові заклади, в які щодня заходять городяни та приїжджі гості.

Не менш гомінкою була ця вулиця і в давні часи, адже вона знаходиться в самому центрі міста, тому купці, промисловці, адвокати та інші представники ділового Дрогобича завжди намагалися відкрити тут свої контори, магазини, канцелярії. В час існування Західно-Української Народної Ресапубліки їй присвоєно ім’я гетьмана Мазепи, а в період польської окупації - маршала Пілсудського. Маршал був диктатором поміщицької Польщі і на західно-українських землях провадив жорстоку колонізаторську політику. Після Великої Вітчизняної війни і до 1990 року вулиця називалася ім’ям Дзержинського.

У  будинку №2, де діяв магазин електротоварів "Сяйво", знаходилась цукорня купця Ю.Федевича. Він т оргував кавою, чаєм, тістечками, не відмовляв і любителям хмільного. Згодом Ю.Федевич збудував велику кам’яницю на вул.Лесі Українки (колишня назва Собеського).

У будинку № 6, де знаходився колишній магазин "Морозко" стриянин Пиць тримав склеп, пропонуючи клієнтам добре м’ясо, буженину.

Будинок № 8 належав Й.Фрідману, котрий займався адвокатською практикою.

На місці сучасного книжкового магазину "Каменяр" стояв одноповерховий будинок І.Шумахера - різника, який мав свій м’ясний магазин.

Кут вулиці Мазепи та Й.Левицького займала друкарня. За часів Австро-Угорщини  її власником був Ф.Жупник.

Цілий квартал з фасадами   на чотири боки займають будинок магазину "Дитячий світ" та ще ряд інших торгових точок, установ, гуртожиток педуніверситету.

Сам будинок постав на місці колишнього скверу. Це місце в другій половині 20-х років ХХ ст. магістрат надав купцеві Рапопорту. Протягом 25 років той мав право здавати дім під склепи, збирати податок з власників, після чого повернути його магістратові.

На вул.І.Мазепи діяла колись єврейська божниця. Якщо в найбільшій "хоральній" синагозі могли молитися усі євреї Дрогобича, то на вул.Мазепи- лише інтелігенція. Відразу за синагогою зберігся дім купця Вакшеля.

Перейшовши на протилежний бік вулиці. зупинимось біля житлового будинку № 22/1. Стояла на цьому місці непоказна хатина  каменяра Теофіля Валігури, який у майстерні поряд виготовляв надгробки. Розбагатівши, розвалив хатину і побудував гарний дім. Сусідував з ним адвокат Гринь Кузів, чия контора містилася на місці теперішньої перукарні.

 

 

 

 

Джерело: Роман Пастух "Вулицями старого Дрогобича".