Освітній процес у семінарії забезпечували педагоги місцевих закладів освіти: державної гімназії ім. Владислава Ягайла, приватної гімназії ім. Івана Франка, польської приватної учительської семінарії, низки початкових шкіл Дрогобича. Станом на грудень 1920 р., окрім о. П. Кміта, який навчав педагогіки та релігії, у семінарії викладали ще 9 осіб, з них 7 мали університетську освіту. П. Кміт, А. Собчук та М. Байрак були гімназійними професорами, інші мали кваліфікацію вчителів виділових шкіл. У 1922/1923 н. р. підготовку семінаристок забезпечували 10 педагогів.Серед них викликає цікавість особистість Ольги Чайківської, яка здобула вищу освіту, навчаючись на філософських факультетах в університетах Львова, Граца і Відня. У 1921 р. вона закінчила ще й педагогічні курси, отримавши право вчителювати в початкових школах. Роман Смалько закінчив філософський факультет та 2 роки відвідував ще й правничий факультет Львівського університету.
Математику викладав Олексій Кущак-випускник філософського факультету Віденського університету 1909 р. Штат викладачів семінарії на 1924 р. складався з 11 осіб греко-католицького визнання (разом з директором),з яких два працювали у державній чоловічій гімназії (о. П. Кміт, О. Кущак), три – у приватній гімназії ім. І. Франка (М. Байрак, Р. Смалько, о. С. Венгринович), решта – у початкових школах. Згідно зі звітом директора семінарії о. Є. Громницького перед Кураторією, у 1927/28 н. р. заклад мав лише двох контрактових викладачів: професора державної гімназії ім. Владислава Ягайла Генрика Пінкаса та професора польської приватної учительської семінарії Миколу Григорійчука.
Зміст освітнього процесу в учительській семінарії визначався польським законодавством. Відзначимо, що 1924р.термін навчання у семінаріях зріс до п’яти років. Як відомо, перші три роки в п’ятирічних учительських семінаріях були призначені загальноосвітній підготовці, а два наступних-професійній. Передбачалося вивчення релігії, польської мови і літератури, іноземної мови, історії, науки про сучасну Польщу разом з наукою господарювання, географії з геологією і космографією, математики з кресленням, фізики, хімії з мінералогією, біології (ботаніка, зоологія) разом з анатомією, городництва з бджільництвом, малювання, музики і співів, а також тілесні вправи з іграми і забавами, ручні роботи, каліграфія, психологія і логіка, педагогіка. В українських приватних семінаріях до обов’язкових предметів належала українська мова, натомість іноземна мова (в Дрогобицькій семінарії сестер Василіянок – німецька) була надобов’язковою дисципліною, тобто студентки вивчали її за бажанням. У 1926 р. Міністерство віросповідань і народної освіти Польщі затвердило новий навчальний план для державних учительських семінарій з українською мовою навчання. Приватні педагогічні заклади, бажаючи отримати право публічності, також впроваджували його у свій освітній процес.
Навчальний процес здійснювався в семи кабінетах. У 1928 р., згідно зі звітом директора о. Є. Громницького,
обладнання географічного кабінету складалося з 2 глобусів, 40 настінних карт, 10 історичних портретів, атласу
античного мистецтва, історичного атласу, комплекту картин до вивчення сучасної Польщі, зображень польських
королів і письменників. Фізичний кабінет у той же час містив 80 одиниць різного обладнання, хімічний –
73, мінералогічний – 560, природничий – 35 (а також 65 таблиць з анатомії, ботаніки і зоології). Навчання
природознавства відбувалося у спеціальній залі, обладнаній 2 мікроскопами, лупами, комплектом наочних
анатомічних приладів. Вивченню рисунків допомагали 45 предметів-моделей. Щоправда, звіт шкільного інспектора Т. Козяри (березень 1930 р.) не настільки піднесено характеризував забезпечення навчальних кабінетів обладнанням. За словами інспектора, фізичний кабінет лише в минулому році був забезпечений необхідними навчальними засобами, які виготовляв викладач фізики Теодор Матковський разом
зі студентками. Біологічний кабінет був надто малим, тож навчатися в ньому могли невеликі групи семінаристок.
Зали для ручних робіт у закладі взагалі не було і лише в 1929 р. її виділено та облаштовано необхідними засобами. До послуг викладачів і студентів семінарії були бібліотеки. На середину 1928 р. у бібліотеці для викладачів містилося 320 томів, в учнівській бібліотеці-600 томів. У березні 1930 р.
бібліотечні фонди семінарії налічували 1200 томів, а в грудні 1932 р. Виховна діяльність в учительській семінарії сестер Василіянок зосереджувалася переважно на релігійноморальному напрямі. Як свідчить звіт директора семінарії М. Байрака від 28 квітня 1925 р., цієї справою активно займався катехит о. Северин Сапрун. Крім того, в закладі діяв гурток Пресвятої Діви Марії (Марійське товариство), до якого входили 28 семінаристок, що здійснювали відповідні релігійні практики.
Більшість учениць, за твердженням директора, частіше ніж звичайно приступають до сповіді і причастя. Оскільки значна частина студенток походили з сімей учителів і робітників, то викладачі намагалися розвивати у них ті позитивні якості, які сформувалися ще у родині. Директор розповідав про проведення господинями курсів виховних бесід із семінаристками на тему поведінки в товаристві, чистоти і порядку в домі і господарстві тощо.
На початку 1930 р. у семінарії діяв ще й гурток Апостольство молитви, що відзначив інспектор Т. Козяра, підкресливши водночас і позитивний факт наявності в семінарії каплички, де шкільний хор під час богослужіння співав релігійні пісні. Поза тим чиновник присвятив увагу державному (громадянському) вихованню в семінарії, яке зосереджувалося навколо офіційних урочистостей в дні державних свят.
Задля активізації виховної роботи у семінарії в 1929/1930 н. р. було створено Раду опікунів класів, яка регулярно збиралася на засідання і обговорювала нагальні питання.
Як свідчить звіт директора М. Григорійчука від 26 лютого 1930 р., в семінарії головну увагу присвячували вихованню релігійних почуттів, громадянському вихованню,формуванню почуття людської гідності, вихованню волі, сили духу, ініціативності і витривалості, ґречності, ощадності(фонд каси ощадності на той час становив понад 165 злотих). Було організовано шкільний крамик-товариську крамницю, яку провадили студентки (від 1 листопада 1929 р. до 30 січня 1930 р. для крамниці куплено товарів на 186 зл., а продано їх за 213 зл.). Виховувалося й почуття щирої поваги до школи, єдності з нею. З метою співпраці семінарії та сім’ї у справі виховання молоді було засновано Батьківський комітет.
Успішність студенток була достатньо високою. Інспектор С. Пьотровіч, звізитувавши семінарію у квітні 1927 р.,
визнав достатніми навчальні досягнення майбутніх учительок, хоча висловив застереження щодо методів навчання при викладанні польської і німецької мов. За результатами ж річної класифікації у червні 1928 н. р. зі 105 студенток дуже добрі оцінки отримали 15 (14,28%), добрі – 46 (43,72%),достатні – 17 (16,19%). На повторний екзамен потрапили 15 студенток, а 12 визнано нездібними. Водночас оцінки з виховання були високими у 82 семінаристок, поведінка решти визнана як добра.
У 1936 р. приватна жіноча вчительська семінарія сестер Василіянок припинила своє існування. Причина
полягала у шкільній реформі 1932 р., згідно з якою учительські семінарії слід було реорганізувати в педагогічні
ліцеї. Керівництво семінарії планувало створити чотирикласну гімназію нового типу, а опісля впровадити до життя педагогічний ліцей. Перетворення семінарії на гімназію було започатковано у 1935/1936 н.
р. – офіційна назва навчального закладу на той час була Приватна жіноча гімназія сестер Василіянок у Дрогобичі. Однак ці гімназійні класи так і не отримали права публічності. Впровадити до життя педагогічний ліцей сестрам Василіянкам також не вдалося. Можливо, що на заваді стало українське обличчя закладу.
Сестри ЧСВВ впродовж міжвоєнного періоду активно провадили в стінах монастиря дві освітні
інституції – учительську жіночу семінарію та початкову школу. Їм вдалося забезпечити ці заклади матеріально,
організувати належний педагогічний персонал, зібрати значну кількість семінаристок та учнів. Освітній процес
визначався державними програмами і планами, виховна ж робота зосереджувалася переважно на релігійноморальному, естетичному та громадянському напрямах. За приблизними підрахунками, учительська семінарія сестер Василіянок підготувала понад 350 народних учительок, які згодом виконували педагогічні обов’язки в школах краю. Перспектива подальших досліджень полягає у вивченні діяльності учительської семінарії сестер Василіянок у Яворові.
Джерело: Галів, М., Чава, І. " Середні навчальні заклади у Дрогобичі (1919 – 1939 рр.)"
