Побіч костьолу ще й до сьогодні стоїть будинок, що переходить з рук в руки, від однієї політичної чи громадської організації до другої, і який пов'язаний з Іваном Франком хоч би тим, що повість Борислав сміється починається описом саме його заклади. Картина закладання фундаменту під будинок Леона Гаммершляга є описом дійсної події. Як розповідала дрогобицька старожилка Клотильда Гречайлик, у 1873 р. капіталіст Леон Гартенберг розпочав будівництво свого палацу в Дрогобичі на вулиці Панській. Іван Франко учень гімназії був присутнім на церемонії освячення фундаменту. Звідси багатство конкретних пластичних деталей. I. Франко дає колоритний масовий робітників: ...весь робучий люд, з обтрясинами цеглини та глини, з трачинням та оприсками каміння на одежі, руках і лицях, почав збиратися на фронтовий угол нового будинку, де був головний майстер і пан будівничий.

За свідченням К. Гричайлик, підойма справді поранила робітника, який певною мірою став прототипом центрального героя роману Бенедя Синиці.  3 іншого боку бачимо дрогобицьке панство: Ціле це товариство в модних чорних сурдутах, в пальто з дорогих матерій, в блискучих чорних циліндрах, в рукавичках, з лісками в рукахіперстенями на пальцях, дивно відбивало від сірої маси робітників. Зак Леон Гаммершляг, біографія якого мало чим відрізнялася від біографії інших дрогобицьких магнатів. Як правило, євреям дозволяли ставити будинки з м якого матеріалу, а будинок Гаммершляга був чи не перший, збудований з матеріалу твердого, тобто каменю та цегли. Та, проте, власником тієї камениці, із закладин якої починається Повість Iвана Франка «Борислав сміється», Гаммершляг не був. Ним він став дякуючи тільки повісті, хоча насправді Гаммершляг у Дрогобичі був, і був нафтовим магнатом.

Справжнім власником камениці був Леон Гартенберг. Його біографія така ж, як і в Гаммершляга. I такий же шлях до маєтку. Про самого ж Гартенберга по місту кружляли найрізноманітніші чутки. Властиво, не так про нього, як про його фантастичне багатство. Оповідали, що забаглося йому викласти підлогу своеї вітальні австрійськими коронами. Звернувся за дозволом на таку акцію шановний пан Леон до самого монарха, бо, як відомо, з одного боку на монеті є зображення цісаря, а з другого герб монархії. Оповідають, що цісар такий дозвіл дав, але з естетичних міркувань радив класти монети не плазом, а ребром. Кажуть, що від тієї затії Гартенберг відмовився. Скоріш за все, це видумка, аби показати, хто справжній господар у Дрогобичі... 

Джерело: "Дрогобич-місто Івана Франка" Петро Іванишин, Ігор Розлуцький.