Переказ говорить, що Дрогобич був віддавна містом, заснованим у північній стороні від колись ворогами розореної "Бичі", мешканці якої перенеслися на нове місце, назвали її "Друга-Бич", звідки опісля постало "Дрогобич".

Один із образів всередині римського костела засвідчує, а напис також пояснює, ніби Казимір після підкорення Русі 1340 р. появився у Дрогобичі, наділив "місто" правами і гербом, наприкінці визначив руську церкву Пречистої Діви на костел для прихожан римського послухання із Польщі і Саксонії.

Близько 1376 р. виділив Владислав князь Опольський для римського Архієпископства в Галичі між іншим також десятину від мита і солі Дрогобицької.

Безперечно мало наше місто уже на початку польського владарювання своє  значення, хоч із грамоти Владислава Ягелли, 1392 р. в Дрогобичі ( в присутності між іншими: Яська Мазовчика з Яричева, Миколи Дрогоша із Хробржа і Добрислава з Жабокрук) виданої, випливає допіру намір того короля перевести Дрогобич у ранг міста. За словами цієї грамоти, записав він саме наново з каменю будованому костелу шість кіп грошей широких, щорічно від мит дрогобицьких відбираних, також став, розташований в близькості до ріки Побук, і дворик "Медводове дворище" з усіма приналежностями-  тим, щоб з майбутнім заснуванням міста в Дрогобичі дворик причислявся до його меж.В той час відбулося також від'єднання римської парафії селом Деревляни, бо в грамоті того ж короля в Єдлні 1418 р. називається селом "костельним", котрому надається право німецьке.

Р.1421, коли готувалась боротьба з хрестоносцями, велів король Владислав обчислити маєток кожного мешканця міст Львова, Перемишля, Галича, Дрогобича, Судової Вишні, Мостищ, Санока, Кросна і Снятина- в тій цілі, аби всякий мешканець від одної гривни дав на ту війну по грошу, що становило дань по 2  від ста.

З цього виходить, що Дрогобич прирівнювався тоді до найзнатніших і багатших міст в Галицькій Русі, хоча до 1422 р мав Владислав Ягелло наділити Дрогобич правом магдебурзьким і 40 франконськими ланами. Запроваджене ним війтівство з 6 ланами дано Іоану Менжику із Домброви з доходами.

Той наділ cкріпив і пояснив король Казимір IV 1460 р. (грамотою у Львові вид., котру підписали: Михайло Мужило, кашт.Кам'янецький, Микола Гологорський, підкоморій, Григорій Струмило, хорунжий Львівський, Петро Дунин на Пранковцях), дозволяючи понад те міщанам побирати матеріали до будови із лісів, р. 1469 вільний вруб в лісах Самбірських (Грамота видана у Львові; підписав Ян Одровонж на Спрові стар.Самбр.) Ті  права підтверджували опісля наступники його.

Р.1491 установив Казимір спосіб ладування солі на вози, подлук того належить платити мито (Грамота видана в Радомлі. В ній згадуються Дрогобицькі і Городецькі громадяни як покупці солі: Тедальді із Флоренції жупник і Варвара із із Тенчина держителька дрогобицька).

Р.1498. Ян Ольбрахт дав у заклад братам Сутковським, дрогобичанам, садибу Добрельчичі за 40 гривень по 28 грошів (Дальше про село Добрельчичі дивіться під р.1581 і 1583).

Р.1505 дзволив король Олександр костелу Дрогобицькому побудову мостів і греблів в с.Добрівляни і збір мита на тих же (Грамота виданана сеймі Радомськім у присутності Спітка  із Ярославля Кашт.Краков., Миколи із Бортник та ін. Згадуються болотнисті і для торгуючих сіллю дороги- Северин Гербурт із Фельштина.)

Р.1507 і 1511 дав Сигізмунд І право місту приймати доходи митні на утримання доріг. В першій грамоті говориться про навалу ворогів, у другій про незавидний стан міста.Обидві грамоти видані в Кракові.

Р.1507. Юрій і Флоріян Вицовські встановили для лікарні Дрогобицької св.Варфоломія від кожного ставничого спусту в Вацовичах бочку риби, а з млина на тім ставі стоячого трьохмісячно дві півмірки пшениці. Дар той прийнято і підтверджено 1512 р. через каноніка  перемиського Стефана Лоткова іменем єпископа Матія Древицького і на прохання Северина Герборта приходника Дрогобицького римського.

Внаслідок виниклих спорів між ображеними в своїх правах громадянами і старостою Станіславом Мальдриком, посадником міським і  радними установив король Сигізмунд 1523 р., грамотою в Кракові, порядок у міських справах. Між іншим указано, щоб райці міста, а осібний для таких же громадян- встановлено, щоб справи міські судились перед судом міським- заборонено громадянам відбувати зібрання без дозволу посадника міського- сказано, щоб грамоти зберігались в  костельному архіві.

Р.1523 встановлено торг скотинний в понеділки від св.Петра і Павла до Різдва Христового. Згадується замок, до якого віддавано із торгу по лопатці.

Р.1530. Король Сигізмунд  обмежив число райців і лавників руської народності і дозволив громадянам продаж горілки,  із чого доходи мають повертатися на закупку гарматного пороху. Грамота (в Кракові вид.) говорить відносно руських міських чиновників таке: король видав під час сейму коронаційного свого сина 1530 р. внаслідок старань всіх мешканців руських Дрогобицьких певну грамоту, котрою дозволив старості Дрогобицькому, аби двох громадян руських, поставив у райці, а трьох таких же громадян у лавники.Одначе, коли невдовзі стали перед королем райці з громадою обр.римського і також райці з громадою руської народності міста Дрогобича і коли він вислухав обох сторін подання і відповіді: дізнався Сигізгмунд, що належить виданий привілей обмежити і даним кор.декретом в той спосіб відмінити, аби в місті Дрогобичі не двох чи більше райців руських обирати іпоставляти, а лишень тільки один муж руський повинен бути вибраний і до звичайних чотирьох райців причислений. Також повинен від цієї пори тільки один руський мешканець Дрогобицький виконувати посаду лавника і ін.

Старостою був тоді Іоан Камйонацький.

Р.1532. Сигізмунд дозволив госпіталю варити сіль в двох чегринах.

(В люстрації госпіталю з 1723 р. згадується ця гроамота, ніби то 1540 в Кракові видана. Орендарі платили за сіль по 100 злп. щорічно, але від 1720 р. не орендовано більше, позаяк сіль не була в ціні, а із Литви як раніше по топки не прибували).

Р.1537. Той же король дозволив старості Камйонацькому і його наступникам замість до того часу одного гроша брати тільки півгроша від мостового мита Грушовського на користь костела.(Грамота видана  в Львові в присутності Петра Кміти графа на Вісничі, воєводи і старости Краковського).

Король заборонив руським побудову нової церкви православної.

В його грамоті, в Кракові виданій, говориться, що міщани рим.Дрогобицькіпобоюючись, щоб жителі обряду грецького, або руського божницю (synagogam) собі не побудували, просили короля о тій забороні. Тому прошенню яко справедливому задовольняється. Реферат Павла із Волі підканцлера коронного.

Р.1542 обновив король раніше видану грамоту відносно мостового і горілчаної корчми на зміцнення костела і полагодження мосту призначених. На цю мету у 1543 р. призначив він також півмірку солі від кожного возу, що сіль везе.

(Грамоти видані в Кракові внаслідок пропозиції старости Старжеховського, яко міщани хочуть зміцнити костел або властиво місце, де стояв замок. Півмірка Дрогобицька дорівнювала 56 гарцям або 7 чверткам).

Р.1544 дозволив король побудову водоводу і встановив грошову платню за споживання води. (пивовари платили по 4, громадянин-посідатель домів платив по 3 гроші від дому; комірники же по одному грошу на три місяці- а то  при умові, щоби вода до кожного дому і пивоварні доведена була. Міське праавління зробило договір з Матієм, мешканцем Опатова і королівським фонтанним майстром 1550 р., а вже 1552 р. (на свято Михайла) були водоводи готові.

Р.1544 віддав король місту поле "Кохна". Із грамоти явно, що те поле, котре належало громаді Дрогобицькій а положене між полем"Задубецьке" і полем Юрговського, відняв був місту староста Старжеховський для себе (Грамота видана в Кракові).

Р.1551. Наново замешкувані навколо жупи жителі були зобов`язані платити від дому по 24 грошей.

Р.1553. Сигізмунд Август вирішив внаслідок скарг мешканців руських наказати старості Дрогобицькому, щоб не допускав чинити перешкод священникам руським в їх духовних діях.

Р. 1555. Той же дозволяє проповіднику римського костела безперешкодне варіння солі на двох циренах. Настоятель руських солеварень Станіслав Орлик (Грамота видана в Любліні).

Р. 1556. Громадяни римського обряду відступають добровільно від грамоти 1540 Сигізмундом І виданої і дозволяють руським будувати церкву. (Договір сей зроблено в присутності старости Старжеховського і вписаний в книзі: Regestrum actorum coram consulibus ab anno 1542 ad 1563.

Р.1563. Король підтверджує  привілей свого батька від 1537 і дозволяє Адальберту Лисовському із цього 1/2 гроша побудувати вівтар в костелі Дрогобицькому з правом патронату, котре право по його смерті повинно перейти на радних міста Дрогобича. В грамоті згадується нова капличка. Грамота видана в Петркові на сеймі.

Р.1567. Сигізмунд Август звільняє (грамота видана в Петркові) колишніх райців міських від всіляких податків міських- з тією умовою, абислужили місту своїми досвідченими порадами, коли потрібно буде.

Р.1569. Жидам відбирається оренда горілчана королівським рішенням, видана в Любліні 14 березня.

Р. 1578. Стефан Баторій підтверджує грамоти своїх попередників ( у Варшаві 31 січня). Також дарує із трьох літ решту данини возівної, дозволяє заснування братств ремісничих і ярмарки на Стрітення, відновлює право вільного врубу і постановляє, аби тільки пиво Дрогобицького варіння куповано і продавано. В цій грамоті 3 лютого на сеймі виданій говориться, що давніша грамота викрадена через ворогів. Грамотою 20 березня того року виданою підтверджує король деякі переваги, дані дрогобичанам через Сигізмунда І та інших: повелів, щоб виготовлення солі у вигляді топок в Дрогобичіне припинялось; забороняє жидам місцеперебування в місті і його околиців, дозволяючи їм тільки в ярмарки торгувати.

1581. Король Стефан дозволяє грамотою виданою 1 березня в Варшаві Вікторину Ковальському викуп грунтів колишнього села Добрельчичі і дожиттєвість тих же.

(Село Добрельчичі в той час уже не  існувало, його грунти "Хорость", що було в  спорі між Ковальським і містом, присвоїв король останньому  р.1583. Поля ті знаходяться в південно-східному боціДрогобича між селами Раневичі і Солець).

Р.1583. Той же король розширює свободу продажу горілки на всіх громадян.

(Грамота, видана в Кракові 9 травня. Пиво міг всякий варити, горілку в одному обійстю. Пиво кисле, позаяк селянам навколишнім вільно було пиво брати тільки у своїх власників. З цієї причини дозволено Дрогобичанам, котрі всередині валів і мурів мешкають, в приватних домах горілку варити і продавати, як то робиться в Новому Самборі, Городку та інших містах).

Р. 1583. Стефан дозволяє на пасовиську "Навсі" поселитися ремісникам і заводити городи (Варшава 14 лютого).

Р.1593. Сигізмунд ІІІ підтверджує 2 червня в Варшаві грамоти своїх попередників.

Р. 1634. Владислав ІV звільняє грамотою 26 жовтня у Львові виданою, громадян дрогобицьких від оплати всякого мита в окрузі 12 миль з метою більшого укріплення міста. Магістрат має складатися з 4 райців римського і руського віросповідання. (Грамоти цього короля в тім році видані у Львові і 1635, 15 березня в Варшаві, скріплюють попередні привілеї міста).

Р. 1646. Місто, оцінюючи заслуги радного Севастіяна Дворниковича, дає йому частину поля, зване "Задубиче" на кінці передмістя"Задвірне", при умові, що подарована земля не може бути продана дворянину (шляхтичу). Грамоту підписали: Григорій Венцкович бурмістр Дрогобицький, Бартош Мацович, Андрій Кавинський, Феодор Ігнатович райці). Акт цей вписано в книгу міську 1648 р, а 1649 (15 липня в Любліні) дістав він скріплення короля Яна Казиміра, котрий говорить, що первісну грамоту забрали Козаки під час свого нападу.

Р.1650. Ян Казимір, підтвердждуючи ( у Варшаві 9січня і 13 березня) різні давніші привілеї, згадує, що справжні грамоти через ворогів зайшлих в Дрогобич знищені, деякі зігнили. Говорить також, що в ті нещасливі часи  багато мешканців дрогобицьких життя своє згубили.

Р. 1652. Король забороняє війську вимагати від жителів хлібів. Жителі зубожіли цілком через часті переходи військові й побори.

Р. 1653. Звільняється місто на 4 рокивід всяких данин і податків- внаслідок пожеж (Львів 17 серпня).

Р. 1657 прибув Ракочій 2 лютого під Дрогобич.

Р. 1663. Цього року відбувся в Дрогобичі огляд (люстрація). Із списаної тоді справи випливає, що жидова неправно на передмісті побудувала собі доми на цілу вулицю і прилюдно торгує.

Про то просять громадяни, щоб жидівська вулиця знесена була і тільки 1 або 2 до жупних справ використані  були. Католлики скаржаться на анафему,  накладену через своїх ксьондзів на них, а то за залишену ісправку костельних хаток, що їм в тих часах зробити важко було. Цехи боднарський, слюсарський і кожум`яцький заносили скаргу на партачів. Будівлі міські в такому знаходились стані: Ратуша кам`яна, нагорі були 2 великі судові кімнати; скарбничка, де доходи зберігаються і де знаходився меч справедливості, хоч ката уже в той час не було. На третьому поверсі кімната для трубача. Вежа покрита бляхою, навколо ганки, великий часовказ у доброму стані. Під ратушею м`ясні ряди із дерева, під хаткою писаря темниця для злочинців. (Вежу ратушну побудував Іоан Грендош із Перемишля) згідно з договором з містом 1551 р. укладеного.Замок складався з одного нового приміщення, друге лише зводилось.До міста вели 4 ворота:

1) дерев`яні; 

2) цегляні;

3) жупні;

4) жидівські ворота.

Вали, на них ветхі паркани, башта Львівських  воріт добре побудована, друга спустошена насупротив замку. Костел вважається віддавна як кріпость, котрим місто обтяжене, лагодить і священників утримує. Входячи через міст, зустрічаютьтся ворота з цегли, над ними кімната, знизу догори вікна малі до стріляння, 7 залізних гармат, органки в чотири ряди в дубовому ложе. Вали глибокі, паркани поруйновані, на валах дерев`яна башта, друга мала, дальше башта велика, потім дім шкільний, госпіталь. На валах будівлі, де ще руські князі, потім королі і єпископи перебували, знищені через Козаків. Костел з цегли зі склепінням, в нім вівтарів 7, великі органи (споруджені 1551р. коштами міста через Андрія зі Львова (каплички св.Анни і св.Миколая). На костелі стрільниця, гармата (dzialo) "Баба" прозвана. (Кріпость Дрогобицька занепадала, бо звідти забрано до Самбірської кріпості гармати, гаківниці і ін). Жупи соляні були в Модричі, Стебнику, Трускавці, Сільці. Міська воскобійня, з неї державний чинш брався від 1550 р. по 3 грирвни.

Р. 1664. Місто відпускає жидам в оренду 10 крамів з правом торгування, вилучивши однак такі речі, котрі б приносили витрату місту і цехам. Оренда пущена на 200 злп. На "Лані" не вільно тами проживаючим жидам торгувати, тільки один дім можуть мати для  продажі напоїв. Чужесторонніх жидів приводити не дозволялося. "Лан" жидівським мешканням наділений Іоаном Миколайовичем Даниловичем між роками 1612-1642.

Р. 1670. Король Михайло видає грамоту на хутір "Кут" Фединичам і Тимофію Венгровському.

(Ті поля посідав пізніше Дмитрій Стрончакович і відступив їх 6 вересня 1768 р. Григорію Мітуринському, що підтвердив король Станіслав у Варшаві 25 вересня).

Р.1678. Ян ІІІ підтверджує всі дотеперішні права і свободи.

Р. 1680. Засуд королівських комісарів, котрим оберігається місту виключне право торгування і продажу всіляких напоїв. (Казимір Обрембський, держитель ключа Лішнянського, приналежного до дібр Самбірських, відкрив торг з горілкоюі пивом на шкоду міста: внаслідок того виник спір, який остаточно вирішений комісарським вироком в Самборі виданим).

Р. 1685. Скарга громадян на жидів, які замість дозволених 2 корчем мають 8, а  крамів до 40 замість 10.

Р. 1686. Ян ІІІ видає провізію в справі жидівській. (Жиди заносили скаргу до короля, що громадяни перешкоджають їм, а особливо орендарю Іцку Йосифовичу в торгах всякого роду. Король заборонив завдавання образ грамотою виданою 18 березня ц.р. в Жовкві).

Р. 1690. Король визнає місту виняткове право торгування напоями. (Прохання громадян, ображених на жида Ліберманна, на котрого скаржаться і дістають допомогу. Грамотою, виданою 6 жовтня в Висоцьку).

Р. 1691. Той же король забороняє Ліберману продавати напої і повеліває, щоб місто викупило його корчму.

 (Жид Ліберман біля жупи і костела Зачаття Пречистої побудував корчму. Місто повинно її викупити і будівлю повернути на міську потребу: продаж напоїв заборонений в цім місці. Грамота видана в Яворові 12 Травня).

Р. 1692. В Дрогобичі була пожежа.

Р. 1694. Осідників шляхетських грунтів у Дрогобичі прикликано 24 вересня перед міський суд в Перемишлі, тому що не платили громадських податків.

 Р. 1698. Місто випускає 1 вересня оренду  Мартину Хоментовському старості Дрогобицькому на дальші 6 років.

Р. 1692 випустило було 6 грудня  місто згадуваному Хоментовському свої доходи з оренди горілчаної, 2 чегрин солі проповідника, із мостового, торгового міського мита Тиновського за 3000злп.).

Р.1711. Рішенням від 27 серпня дозволяє римсько-Перемиський Єпископ Іоан Бокуш Дрогобицьким жидам обновити Божницю, котра загрожувала падінням.

Р. 1722. Огляд госпіталю  Святого Духа. Йдучи через міст до приходського костелу, видно фігуру на дубовому хресті, а побіч неї госпіталь, в якому було 9 старих жінок.

Р. 1726. Єпископ Фредро дозволяє жидам  на місці спаленої спорудити нову божницю (Рішення дане в Перемишлі 25 травня).

Р. 1751. Дорота Тарлова записує костелу із доходів держави пропінаційної 10 000 злп.

Р. 1752-1755. Справа відомого в устах руського народу Зельмана і його родини. Зельман Вольфович кожум`яка і його син Лейб Зельманович орендували доходи староства Дрогобицького; при тій спосібності відзначався нечуваною зажерливістю і лютістю. Аби якнайбільше користі осягнути з тої оренди, ображали навіть у великій мірі християнське почуття. А позаяк і діям римського духовенства стали перепони чинити, виникла тяжба, внаслідок чого Зельман засуджений королівським декретом 9 червня 1755 р. на усікновення голови. Жидам цей засуд не міг сподобатися, і своїми стараннями, а, головно, грішми, довели скоро до того, що покарання злочинця зі смертної кари замінено на довічне ув`язнення. Але подейкують, що Зельманові все ж таки стяли голову, і поховали в своєму кляшторі Кармелітанці. Бо під-час свого життя Зельман подарував чималу суму монахам, навіть прийняв християнство, аби врятуватися від смертної кари, але це не врятувало його. І після смерті Зельман не давав спокою костелу, поки його не перепоховали за містом в озері.

Р. 1753.  Договір, щоб передмістя мали рівні права з містом.

Р. 1754.  Місто збільшило число міських шевців на 6 майстрів  Кожний з них мав щорічно сплатити 20 злп. на ратушу.Рішення це підтвердив август ІІІ 7 жовтня ц.р. 

Р. 1758. Того року були тут великі і часті дощі; падав град по коліна. Дуже дорого коштували корець пшениці -3 таляри, жита -20, вівса- 10, ячменю- 20, пшона -8 плз. На самий Великдень згорів Деражицький монастир.

Р. 1765. Огляд. Власник староста Вацлав Ржевуський, воєвода краківський. Цех м`ясний платив волового 50, свинячого- 20 злп. Цех шевський від 32 м`ясних  рядів 406 злп.; кагал жидівський 220 злп.- доходи від млинців 12088 злп. Громадяни укріплюють місто і його частини, утримують прислугу костела, лагодять мости і ін. Кляштор Кармелітанців як конгрегація Бельгів одна на всю Малу-Польщу.

Р. 1769.Розподіл контрибуції на  утримання військ, що проходять і стоять у місті.. (Одну третину присуджено на католиків; другу на жидів, які мешкають на Лані і в місті, по тій причині,що жиди майже всі торги в своїх руках тримають і католицьке місто обсіли; останню третину повинні складати села Дрогобицького староства).

Р. 1773. Для язви морової,що наближається, заборонено виходити людям із домів і випускати живу скотину. Пшеницю плачено тоді по 78,жито по 16, ячмінь і гречку по 12, овес по 7 злп. від корця старої міри.Між людьми було тісно, давались провіанти польським конфедератам і російським військам.

Р. 1774. Мешканці поставили для війська: 108 корц.жита, 978 корц.вівса, 6732 бохонків хліба, 1270 і 2 1/2 сотнарів сіна, 16 сягів дров і 187 шт. худоби.

Р. 1779. Судова справа міста із Ржевуськими о пропінацію. В спірних актах згадується, що місто було майже розорено через військо шведське, російське і саське в рр.1701-1709.

Р. 1781. Австрійський уряд заявив місту, що жидів лиш тільки внаслідок судової справи витурити можливо із меж міських.

Того ж року настало примирення із Ржевуським о пропінацію, віддану їм узаклад 1754 р. за 66 500 злп. Місто повинно Ржевуським повернути з відсотками 86 150.

Р. 1783. Суд у справах обняття Галичини вирішує, що хоч міські привілеї не дозволяють поселитися жидам і мати пропінацію в  Дрогобичі; одначе позаяк договори пороблено з боку міста  з жидами в тому відношенні, також у життя введені були конституцією з р. 1761- жиди тому залишаються при тих же правах. (Скарги християнськоїгромади на жидів були перед Суд внесені 1781  р. Починаючи від  Лібермана, говорить скарга також про Зельмана, який близько р. 1752 мав у своєму управлінні все Дрогобицьке староство. Жиди навіть обходам церковним перешкоджали.

Р. 1784. Посилаючись на конституцію р. 1565, 1567 і нову з р. 1768, рішив декрет надв. від ь5 квітня, аби жиди в місті такими правами  користувались, які їм місто само надало договором. В місті мешкало 8 католиків. Доми, які жиди в  частині міста посідають, належить оцінити  і  ті ж католикам громадянам або ремісникам продати; якщо б одначе жиди чинили тому труднощі, тоді належить їх силою на"Лан" виперти. Указ цей урядовий спирається на засуді 1783 р.; монарх оголошує  своє бажання, щоб по Галицьких містах християни замість жидів по-можливості поселялися в місті.

 (Оцінка жидівських домів відбулася того ж року. Отож, кам`яний дім ( в нім 6 кімнат, 5 комор, 3 підвали або пивниці, 1 шпихлір на 2 відділи), горальню, стайню, кам`яну купецьку лавку і дерев`яний  крамник, аби Зельмановича під 4.16 на 16579 злп дім Міхея Зельмановича під 4.19 на 9538 злп).

Р. 1785. Декрет від 12 травня вказує, як оцінювати доми жидівські в місті, які жиди в 6 тижнях залишити і продати повинні. Натомість належить визначити кожному на "Лані" жидівському відповідну нову площу для побудови домів. Ні один жид, багатий чи убогий, не може в міській межі залишитись; дозволений жидам один шинокна Лані і той належить до галузі камеральної. Від дозволених 10 крамів у місті повинні жиди платити 300 злотих польських . до міської каси по договору.

Того ж року наказано пропозицію міських привілеїв.

Р. 1786. Завізвано комірника стосовно розмежування земель міських від Болоховецьких і Стебницьких.

Обмежування грунтів міських. Діяли комісії правління окружного, камери і висланники  міста.

Судова справа римського приходника про "мешне".

Р. 1787. Декрет надвірний від 8 березня. На "Завіжнім" був приходський дім, котрий належить продати. Перебудова ратуші,план очікується. Цегельний завод,колись Кармелітантів, нині камеральний, дістає місто безплатно.  Місту необхідно відібрати від Ржевуських частину 16 740 р. 35 кр.Місту вільно купити пивоварню за 3582 р. 28 1/2 кр. Дозволяється збирати мостове. Встановлюється персональ Магістрату.Місто повинно костел як патрон утримувати в доброму стані. Утримання проповідника і лікарні належить фундушам релігійному і доброчинному. Містувизначається частина лісу у власність. Пусті грунти, належні жидам, повинні жиди забудувати домами, якщо до кінця серпня ц.р. викажуть фундуші і матеріали до будівництва звезуть, інакше належить оцінити і християнам продати.

Р. 1788. Дрогобич отримав від Імператора Йосифа ІІ важливу грамоту (видану 26 червня), в силу якої приведено в належний порядок всі найголовніші справи міські. Саме став бути Дрогобич вільним королівським містом- нерухоме майно міщан забезпечено- поставлено міське правління і виділ 20 мужів- вільна пропінація і варіння напоїв- за дотеперішній вільний вруб у лісах призначено ліс як власність міста в обох місцях: Перговичі з 105 і Наділ або Лехня з 583 1/3 моргами- замість ручних робіт коло доріг, мостів і гребель встановлено податок- мостове відступається місту на утримання мостів і інне- два ярмарки  по 8 днів на 17 лютого і 5 жовтня, на випадок урочистості чи свята церковного належить торги відкладати на наступний день- герб міський  і ін.

Р. 1788. Відмежування Дрогобича від Сільця і Модричів.

Р. 1805. Великий голод.

Р. 1807. Кляштор по-Кармелітанський став власністю міста.

Р. 1812. Спродано міський бровар з площею купно 1660  за 10673 р. 5 5/8 в.в.

Р. 1813. Отці Чину св.Василія Великого отримують у користування колишній по-Кармелітанський кляштор від міста на школи нормальні.

(Приміщення залишається власністю монахів як довго будуть керувати нормальними школами. Церква належить до міста як  покровителя; утримання приміщення в доброму стані приймає монастир на себе. Місто платить сторожа до опалення в шкільних печах і доставляє потрібні дрова; також лавки, чорнило і губку. Внутрішнє улаштування церкви і ладбогослужебний залежить від самих Отців. Скоро би стала посада Отців шкільного управління, тоді приміщення переходять назад у відання міста).  Громадське управління відкупило того року город на "Війтівській Горі" поряд з пивоварнею від камери.

Р. 1816. Декретом надвірним від 22 Серпня отримав міський Магістрат право вибору римського приходника.

.Р. 1840. Капітал госпітальний вміщений на селі Підмонастирок в сумі 1600 р.м.к., як корінний фонд, а відсотки від тих грошей 80 рень м.к. виділяє місто на одну стипендію для учня реальної Львівської Академії, родом Дрогобичанина- до того часу, поки в  Дрогобичі не буде відкрита школа промислова.

Р. 1845. Почато будівництво приміщення для військового виховання.

Р. 1846. 30 жовтня заведено комісію Убогих (Їй доходи:

1) Дари річні в довільній кількості;

2) Поліцейські пені;

3) 10 видовищних і балевих квитків;

4) Новорічні викупні;

5) Доходи за гроби по 10 рень, по 5 рень і 30 кр.м.к.;

6) Трава цвинтарна;

7) Поміч з міської каси. Голова комісії: римський приходник.)

Р. 1849. Засновано 4 стипендії по 80 рс. для синів громадських і мешканців Дрогобицьких без різниці віросповідання.

Р. 1853. Засновано Гімназійне училище міськими коштами на пам`ять про врятування життя Й.В.Імператора. Навчання розпочато 1858р. в тім закладі, котрий носить ім`я Імператора Франца Йосифа.

Р. 1863. Великий урожай.

Р. 1864, дня 10 травня згоріло на "Задвірнім" 23 доми житлових та інші приміщення. Вогонь виник в саме полудне через необережність. Місто подарувало погорільцям 300 гульд.а.в. Того року стали спорити тутешні учні з жидами про купелі, внаслідок чого дійшло до знаменитої бійки, котра набрала грізних розмірів, але в кінці щасливо припинилася. Декілька громадян покарано, жидів же зовсім звільнено від відповідальності.

 

 

РОЗТАШУВАННЯ МІСТА

Під Дрогобичем закінчується одне з більших в північному напрямку  виступаючих відгалужень східної частини Карпат під назвою гір Дрогобицьких; сторона ця відноситься до Карпатського Підгір`я. Розташування міста  за невеликим винятком на рівній землі під 41 градусом 10-1'4 східної довготи і 49 градусом 21-22 північної широти в древній землі Перемишльській, в окрузі Самбірськім і повіті Дрогобицькому, при головнім гостинці Карпатськім і шляху Стебницькому, що виходить звідти, над впадаючою в Дністер рікою "Тисмениця" і її потоком Побок званим, котрий від заходу пливе через місто. Саме місто має зі своїми просторими передмістями і гарними будівлями доволі красивий вигляд. Сусідні села: Старе село або Старавесь і Лішня від півночі;- Почаєвичі і Болехівці від сходу;- Колпець, Солець, Модрич від півдня;- Дережичі, Унятичі і Лішня від заходу.

Із семи передмість виділяються 4 більші: Лішнянськен (півн.), Задвірна (схід.), Завіжна і  Зварич (зах).- 3 менші: Плебанія, Війтівська Гора (півд.) і Загороди (півн.зах)- Вулиці з назвищами: Ігнацівка, Сліпа, Солецька (Трускавецька або Стебницька), Стрийська, Самбірська, Тустановицька, Львівська, Ясеницька.

Весь площиновий простір Дрогобича рахується на 4805 моргів 425 квадратних сяж. Саме займають площі, поля, луги міські і ін. 4710 м. 1012 кв.сяж. будівлі 94 м. 1013 кв. сяж.

Із цього припадає на: Площу ратушну серед міста 4 м. 1585 кв.сяж, солеварню 11 м. 782 кв. сяж.- Поля отців Василіян займають 58 м.1197 кв.сяж., поля церковні передмістя Лішнянського 17 м.1237 кв.сяж- передмістя Задвірненського 17 м.671 кв.сяж.-передмістя Завіжного 50 м. 1314 кв.сяж- передмістя Зварицького 3 м. 1064 кв.сяж.- костела римського 13 в. 483 кв.сяж.:- плантація навколо костела 4 м.1496 кв.сяж.

Приміщення ратушне займає 258 кв.сяж.,церква святої Трійці 124 кв.сяж., костел римський 267 кв.сяж., гімназійне училище 1151 кв.сяж).

Домів житлових на один поверх 45, безповерхових 1528, разом налічується в нових часах 1573 домів. Зчасу відкриття у великому розмірі копальні нафти в Бориславі примножується число мешканців жидівських і заодно також число домів. В ринку міста знаходиться всього 5 домів у власності християн, інші доми жидівські як і всі купецькі лавки.

В Дрогобичі налічується нині зверх 13000 мешканців. В тому числі враховані до 4 600 душ руських обряду грецького, до 2730 римського обряду різних народностей, до 80 католиків, решта- жиди.Зважаючи на цю обставину, належить і нині Дрогобич до великих міст руської Галичини. Народонаселення Дрогобича дорівнює Станіславському, і тільки Львів, Броди, Тернопіль і Коломия переважають його в цьому відношенні. Станіславів має тільки третю частину площі Дрогобицької, а Броди на тисяч кількадесят моргів менше землі. Відповідно більше число домів тут, ніж у Станіславові пояснюється тим, що в останньому місті більше є домів поверхових.

По урядових джерелах складалась власність міська в 1857 р. 880 957, борги 3 324, доходи 36 067, витрати 30584 гульд. По новіших же рахунках збільшилась власність міста на 98 0000, доходи на 45 000 гульд. В тому відношенні Дрогобич третій після Львова і Тернополя і не обтяжений боргами.

Герб королівського вільного міста Дрогобича описаний у грамоті імператора Йосифа ІІ із р.1788 так:

"Німецький вирізаною золотою оправою мальовничо прикрашений і золотою короною покритий синій герб, в якому видно нові 4, 3 і  2 соляні бочки в природньому вигляді".Напис по окружності латинський:  "Sigillum Liberae et Regial Civitatis Drohobych."

 

 

 

 

 

 

Джерело: "Королівське вільне місто Дрогобич". Венедикт Площанський.

Hosting Ukraine