Кінець XIX Початок ХХ ст. ознаменувалися піднесенням активності української громадськості. Важливу роль справі відігравало Товариство «Просвіта», засноване у 1868 pоці. Саме ця організація засновувала читальні, створювала курси для малописьменних, видавала літературу та ін. Читальні Товариства «Просвіта» були тими рушіями, які вели наше селянство по шляху національного відродження. Саме тут вони через газети та книги знайомилися з політичними ідеями, тут навчалися основ самоврядування. В читальнях формувалася політична та національна свідомість, руйнувалася заскорузлість селянського загумінкового мислення. Де виникали і розвивалися читальні, там зникали бійки, пияцтво та інші антигромадські або й дикунські вчинки.

Для селянської молоді були вікном у світ поїздки з аматорськими виставами в сусідні села, фестини та інші форми відпочинку, які гуртували молодь в народ. Члени читалень були добрими господарями. Вони не лише самі починали господарювати по книжці, але і вчили своїм прикладом інших. "П'ятнадцять років було Миколі Воронюкові з с. Опака коли помер його батько", шений був покинути 4-й клас гімназії у Стрию, вернутися Додому, дe чекала господарка, мати й два молодші брати. Два роки мучився і гарував у полі, а заледве зводив кінці 3 кінцями. Мати журилася. До читальні не ходив, бо був молодий, а там старші люди. Одного дня прийшов до них священик й сказав, шо радить Миколі поїхати до господар- ської школи «Просвіти» У Милованні, де вчать безкоштовно, а 70 корон за утримання він йому позичить на 3 роки. Згодився Микола, поїхав й через півроку вернувся. Завів шкілки дерев коло читальні для Громадського вжитку, розповідав своїм ровесникам й господарям у читальні як треба господарювати. Але сміялися з Миколи, - пише Ковба Ж.М.,-і він змушений був покинути 4-й клас гімназії у стрию, вернутися додому, де чекала господарка, мати і два молодші брати. Два роки мучився і гарував у полі, азаледве зводив кінці з кінцями. 

Сміялися з Миколи цілих два роки. Посватався до дівчини, а її батько сказав: «Хай краще сидить у дівках, чим за тим "макосієм" бути. А Миколине господарство йшло краще й краще. Першими за його прикладом пішли Грицько Музика, Іван Білий, визнав його врешті й найбілыший воpoг Грицько Микитишин. Щасливо оженився, п'ятеро дітей вивів у люди. Виникнення читальні Товариства «Просвіта» відбулося у Опаці на початку XX ст. Під час загальних зборів в селі було обрано керівництво читальні у такому складі голова-священик Степан Кiшик, писар, касир, бібліотекар. На той час налічувалося вже 68 членів. За даними звітів, станом на 1906 «Просвіти» володіла бібліотечним фоном у 476 томів,; діяв «кружок» аматорський. У 1910 р. в Дрогобицькій філії «Просвіти» нараховувалося 54 читальні. В тих, що прислали річні звіти (не при слали 16), було 2965 просвітян, бібліотечний фонд становин 6799 книжок, працювали 12 хорів, 21 драматичний гурток, 12 крамниць. У 1912 р. 31 доми були власністю читалень «Просвти, в тому числі у Дрогобичі (6 читалень), Бані Коriвськи, Болехівцях, Довгому (біля Меденич), Гаях Нижніх, Грушеві, Губичах, Воля Якубовій, Вацевичах, Колпці, Ластівках, Медвежі, Модричах, Нагуєвичах, Опаці, Попелях, Рихтичах, Ріпицях, Сілыці, Стебнику, Уличному, Ясениці Сільній (2 читальні)".

Середина 20-х років XХ ст. характеризується як пеpioд великого що в першу чергу проявлялося у поширенні читалень у Дрогобицыкому повіті. Доказом цього с аналіз звіту Дрогобицької філії «Просвіти» за 1926 р., який подає нам О. Швед, де зазначається, що «Відновлена у 1924 р. філія «Просвіти» повернула до життя 47 читалень. Найкраще розвивалися читальні у Волі Якубовій, Доброгостові, Губичах, Опаці, Сільці, Тустановичах та ін. Шість читалень будували свої власні будинки, а читальня в Губичах будувала громадську купальню. Для допомоги поодиноким читальням філія організувала 6 мандрівних бібліотек, У вересні 1926 р. філія запросила до співпраці інженерa aгрономї, який був одночасно чиновником тодішнього союзу кооперативів і учителем рільництва сільських читалень. В листопаді ним було проведено перший рільничий курс у Підбужі для гірських культурно найбільше занедбаних громад повіту за участю 40 учасників. Цей курс дав почин будівництву Народного дому в Підбужі, який був осередком гірських сіл Дрогобицького повіту! Від 1926 аж до 1939 року головою Дрогобицької «Просвіти» постійно обирасться визначний громадський, політичний і державний діяч др. Степан Вітвицький (184-1965), Східниці, Тустановичах, Трускавці, пожвавлення просвітницької діяльності, посилюються репресії польської ди проти «Просвіти», закриваються її читальні.

У ювілейному Бюлетні за 1934 р. знаходимо таку інформацію: «Друга неділя місяця травня кожного року є призначена в цілому культурному світі на свято в честь Матері. I в нас цей гарний звичай почав поволі прийматися і від кількох літ вже багато наших читалень улаштовує такі свята на честь Матері в яких є зорганізоване жіноцтво в жіночі гуртки». Далі міститься заклик закладати дитячі садки та організовувати куховарські курси. «В час пільних робіт родичі лишають дітвору без опіки вдома й тоді вона є найбільше заражена на всякі небезпеки так тіла як i Духа. А тій дітворі треба дати добру опіку, яку може дати лише фахово ведений дитячий садочок. Наш клич: в кожнім селі дитячий садочок»". Організуйте куховарські курси. В читальні де згуртоване жіноцтво було б побажаним пeревести куховарські курси, які повинні навчити наші жінки ощадного, а заразом раціонального розумного варення. В кінці автори інформаційного бюлетеня оовідають наступне: «3 нагоди Великого Посту й суботи почався заводити гарний звичай лержання почесної сторожі при гробі Христа.

Гарно й мальовничо виглядали молоді хлопці прибрані в козацькі жупани та шаровари при гробі в позиції на позір. Таку почесну сторожу урядила молодь читалень Рихтич, Довге коло Меденич, Опаки і Дрогобич вул. Стрийська»". В 30-ті роки читальня «Просвіти» виступає як потужна культурно-освітня установа. В. Чопик в газеті «Фортуна» про діяльність місцевої читальні «Просвіти» писав наступне: «В довоєнні роки в «Просвіті» діяло кілька гуртків, зокрема: драматичний, співочий, історичний та навчальний по ліквідації нелисьменності молоді, яка не навчалась у школі. При «Просвіті» потягом літніх канікул діяв також дитячий садочок, який в 1939 р. був ліквідований польською управою. Основну роботу в «Просвіті» проводили випускники Дрогобицької української гімназії (Pідна школа). Так, драматичний гурток та навчання грамоти вела Ступницька Гонората Володимрівна, співочий- Дуб Теодозія Євстахівна, iсторико-просвітницький та Решетар Михайло Iванович. Між просвітянами Опаки, Попелів, Східниці, Нового Кропивника та Ластівок були тісні культурницькі зв'язки у вигляді виїзних (піших) концертів, постановки вистав, проведення фестин». 13 травня 1934 р. Попелі спільно з «Соколом» дали концерт в честь Т. Шевченка в Опаці. 

Джерело: Микола Данкевич "Нариси з історії села Східниці"