На куті майдану Ринок і вулиці Мазепи (колишня Стрийська) стоїть гарна кам’яниця у стилі пізнього історизму (еклектизму), збудована у 2 половині 19 століття. Вона належала шанованому у місті магістру фармації Ґоргоніушу-Францу Тобяшеку. Саме цю аптеку згадує Бруно Шульц в оповіданні "Серпень" і саме з нею асоціюється цей будинок, хоча містилися у ній у дорадянський час також інші офіси і банки (тепер у приміщеннях аптеки офіс кредитної спілки "Бойківщина").
Колись хтось писав про те, що власником цієї будівлі був представник родини Ґартенберґів. Інформацію про це можна знайти у старих дрогобицьких газетах. Наприклад, в одному з номерів двотижневика "Kurjer Drohobycki" за 1889 р. можна знайти таку скаргу: "У кам’яниці п. Ґартенберґа на розі ринку і вулиці стрийської двері і вікна магазинів встановлені на вузесенький тротуар цієї останньої вулиці, для більшої зручності повитягувані перед деякими з цих дверей камені з більшої половини цього бруку, а віконниці пропінаційного складу, що сягають своїми крилами до рівня бруку, встановлені у такий спосіб, що при відхилянні їх вони стають впоперек цілого бруку" (далі ідуть розлогі нарікання на владу міста).
У 1889 році тут містився пропінаційний склад (тобто склад горілки). Його власником і був, ймовірно, Лазар Ґартенберґ (1833-1898). Хоча тут не згадане його ім’я, але згодом відомо, що він, ймовірно, був власником кам’яниці. Хоча Лазар Ґартенберґ помер у 1898 р., але, мабуть, саме його у 1900 році згадують як про власника кам’яниці. Так, у 1900 р "Tygodnik Samborsko-Drohobycki" публікує рекламу Саламона Левенберґа, в якій він вказує, що продає у будинку п. Л. Ґартенберґа "сальонову" нафту трьох сортів ("цілком прозору і таку, що не вибухає"), бензин і парафінові свічки (перше і друге двох сортів) з фабрики того ж Ґартенберґа.
У тому ж 1900 році, крім крамниці Саламона Левенберґа, у цьому будинку був відкритий дуже цікавий заклад. Така собі Юлія Мюллер відкрила у Дрогобичі одну із філій багатофункціонального закладу, який називався "Pierwszy w kraju Zakład do czem. czyszczenia, farbowania, prania i prasowania" (філії були відкриті, зокрема, у Львові, Самборі, Горлицях, Бориславі, Східниці і Коломиї). Повідомлення про цей заклад у газеті "Tygodnik Samborsko-Drohobycki" розпочинався словами: "У Дрогобичі, в домі пана Ґартенберґа поруч із аптекою п. Тобяшка був відкритий заклад для фарбування, хімічного чищення, прання і прасування усіх суконь дамських, чоловічих, білизни, фіранок, мережива, шовкових тканин, рукавичок і т.п. під фірмою п. Юлії Мюллер".
У міжвоєнний період існував біля аптеки Тобяшка магазин нафтопродуктів Хаїма Левенберґа, мабуть, сина Саламона: "У 1926 році будинок аптеки сильно постраждав від експлозії (вибуху) нафтопродуктів, які продавалися у сусідній крамниці Хаїма Лєвенберґа, до якого зайшов, аби купити бензину, з цигаркою водій автобуса Йосиф Білоус. Та фатальна цигарка стала причиною масштабного ланцюгового вибуху, адже від крамниці бензин став протікати до підвалу аптеки, де в той час перебував її працівник зі свічкою… тут відбувся другий вибух, який поширився і на сусідній підвал Лєвенберґа, де був ще й склад нафтопродуктів. Вибух забрав життя 6 людей, знищив будинок, а сам винуватець експлозії залишився живим". Отже, ця кам’яниця на розі майдану Ринок і вулиці Мазепи належала первинно родині Ґартенберґів. У ній на межі ХІХ-ХХ ст. містилися, крім аптеки Тобяшка, магазин Левенберґа з виробами фабрики Ґартенберґа та заклад Юлії Мюллер, що чітко вказувалося у тогочасній рекламі. Будинок цей має П-подібний план, і у ньому досить багато приміщень. Тому де конкретно містилися крамниця Левенберґа і заклад Ю. Мюллер можна лише припускати.
Джерело: Стецюк Олег "Локальна мандрівка Дрогобичем. Туристичний путівник. – Дрогобич "
