У результаті першого поділу Польщі в 1772 р. Західна Україна під тодішньою назвою - Галіція і Лодомерія відійшла до складу Австрійської імперії, у якій медико-санітарна служба стояла на вищому рівні, ніж у Польському королівстві. Адже в імперії ще у 1750 році було надруковано правила регламентації медико-санітарної служби, а в 1770 році-головний санітарний статут, у якому досить широко визначено права та обов'язки працівників усіх ланок медицини і докладно перераховано заходи боротьби з епідеміями. Ознайомившись зі станом речей у Західній Украіні, австрійський намісник Галичини граф Пеpген уже в березні 1773 року призначив краєвими лікарями випускника медичного факультету Віденського університету, вихідця з нашої Жовківщини Андрія Крупинського та італійця Спаветті.

Ці медичні емісари активно взялися за організацію лікувальної справи, медичної освіти та санітарно-протиепідеміологічних заходів. У 1776 році вони домоглися заснування у Галичині 6-ти посад окружних і 19-ти посад повітових "фізиків" - санітарних лікарів Згодом в Австро-Угорській імперії, як її називали після реформи 1867 р. у системі медико-санітарної служби заведено посаду повітового лікаря - замість "фізика" та посаду його санітарного асистента, тобто епідеміолога. У 1912 р. першу з цих посад у Дрогобичі обіймав лікар Юліян Бори він мав 16 років стажу, другу - лікар Антоній Горак-2 роки стажу. За польської влади в 1919-39 роках у Галичині продовжувала діяти запроваджена Австрією система санітарної служби. В 30-х роках повітовим лікарем у Дрогобичі був доктор Мечислав Квасневський, перейнявши цю посаду від Ю.Бори. Наприкінці вересня 1939 року, себто вже за радянської влади, в Дрогобичі було створено обласну, міську і районну санітарно-епідеміологічні станції (СЕС).

Про керівників, працівників та про місця розміщення названих СЕС конкретних даних немає, лише відомо що в тодішній обласній СЕС у 1939-41 рp. помічником санітарного лікаря працював корінний дрогобичанин Фердинанд Кох. Під час німецької влади, в 1941-44 р., функції санітарного лікаря Дрогобича адміністративно були покладені на голову мiської медичної управи, терапевта Володимира Чапельського. В серпні 1944 року, після повторного зайняття Дрогобича радянськими військами, було відновлено функціонування обласної, міської і районної санепідемстанцій з новим складом працівників, що прибули сюди з тилової служби фронту. Обласна СЕС розміщалася на першому поверсі будинку на південному боці площі Леніна, тепер пл. Ринок, 23. У 1952 році головним лікарем тут працювала Анастасія Вокалюк, далі- від 20 червня до 1 жовтня 1954 року-Ріта Берлін, а від 1 жовтня 1954 року до початку червня 1959 року-Анастасія Пікінер. 3 ліквідацісю Дрогобицької області обласна санепідстанція перестала існувати-її працівників працевлаштовано в міській санепідстанції. Штат тут збільшився до 48 осіб.

У серпні 1944 року головним лікарем Дрогобицької міської СЕС призначено Станислава Френкеля, у вересні Генріха Коля, у 1945 році посаду деякий час займав Ф.Кох, а до середини 1953 року, Емма Беккерова. Далі на цій посаді працювали Віра Соболевич в 1953-54 роках, Piта Берлін 1954-69, Валерій Баришніков 1969-73, Мирослава Дружкевич 1973-91, Віктор Винар 1991-2006. Biд 2006 року Дрогобицьку міську санепідемстанцію очолює Оксана Гривнак. У СЕС функціонували санітарний, епідеміологічний, пастерівський, дезінфекційний відділи, лабораторія, а також три санпропускники. Для мобільності санітарної допомоги служили автомашина та бричка. Miська санепідстанція від середини 40-х років розміщалася в двох старих будинках на тодішній вулиці Комсомольській-тепер вул. Данила Галицького, де після їхнього знесення в 60-х роках збудовано п'ятиповерхове приміщення гуртожитку Дрогобицького будівельного тресту. Нині і цю п'ятиповерхівку розібрано у зв'язку з її аварійним станом, зумовленим нестійкістю грунту на даній ділянці.

У 1959 році розпочато будівництво типового двоповерхового будинку міської СЕС на вул. Сніжній, тепер вул. П. Сагайдачного, 29, яке закінчено в 1961 poці і того ж року будинок прийнято в експлуатацію. На базі Дрогобицької міської СЕС проводилися всесоюзні, республіканські та обласні конференції і семінари з питань eпідеміології, токсикології, санітарії та гігiєни, де виступали з доповідями й ділилися своїм досвідом провідні спеціалісти міської СЕС. Велику увагу в міській СЕС приділяли санітарно-освітній роботі серед населення, а також справі залучення працівників медичних установ Дрогобиччини до проведення профілактичних заходів, завдяки чому від середини 50-х років у Дрогобичі і районі не було спалахів інфекційних захворювань і харчових отруєнь. У колективі СЕС постійно велася роботаз підвищення професійного рівня, працівників заохочували здобувати вищу освіту. Тому із 48 оcіб колективу згодом двоє стали докторами медичних наук. 

Джерело: "Медицина Дрогобича" Михайло Богаченко, Мирослав Романяк.