Факт існування в селі школи з одним класом вже підтвердили описи в 1911,1912,1913 роках,в яких перераховані імена вчителів (1911-Йозеф Шикула,1912-Фредерік Зелінський,1913-Вітольд Базалі). 1924 року в школі вчила Крістіна Рогашевська.

 

В австрійські та післявоєнні роки в селі була двох,а після трьох класова школа.Класи були комбіновані.Навчання проводив один вчитель.В 1939 р. більшовицька влада реконструктувала під школу новий двохповерховий будинок лісової адміністрації під прогресівку-семирічну школу.

На Мармансталі німці-колоністи мали свою школу,в ній після обіду навчались окремо на польській мові діти польських та українських сімей,які там жили.

В Майданській школі разом навчались польські,українські і жидівські діти.Навчання всіх предметів проводились на польській мові,українська(руська) мова була,як предметом два уроки на тиждень.Для проведення уроків релігії проводив раз на два тижні отець Бень (з Рибника),а з польськими дітьми уроки релігії проводив східницький католицький ксьонз.В1946 р.Підбузький райком постановив ліквідувати село Майдан,як неперспективне,а територію його засадити лісами.Нову школу було продано,розібрано і перевезено в Яворівський район.Школу переведено в будинок колишнього надлісничого Вельмовського,а в 1964 р. за договореністю райно і лісгоспу було зроблено обмін.Так воно є і зараз.В селі залишилась початкова школа.

 

В наступні роки були вчителі:

Гутовський,Грабець,Дольський,Трасковська ,але у пам'яті жителів с.Майдан залишається перш за все ім'я Пізякова,яка також була неначе,як ми сказали б сьогодні, творцем культурного життя села.Вона була ініціатором і організатором більшості шкільних і громадських вистав(таких як Різдвяний вертеп,театр,підготовки до державних свят),які відбувалися в просторому залі Стрілецької асоціації,яка діяла у Майдані дуже короткий час.

Жителі Майдану,поляки та українці,працюючи разом,запрошували один одного на свята,разом хрестили дітей ,ходили до церкви.

Далі буде.