Типовою формою їх організації, як і у всій Центрально-Східній Європі, були цехи, хоча юридично вони уконституювалися в місті лише в другій чверті XVI ст. Організація дрогобицьких цехів мало чим відрізнялася від цехів Львова, Перемишля, Самбора та інших міст. Розвиток ремесла і торгівлі в Дрогобичі спеціально вивчав Я.Ісаєвич. Так, він з’ясував, що загальна характеристика міської цехової регламентації була менш суворою від львівської. 1535 р. фіксується один із перших королівських привілеїв-об’єднаному цехові ковалів і слюсарів. За фрагментом раєцької книги міста, у 1543-1563 рр. налічувалося 22 види міського ремесла. З 1575 р. відомий привілей С.Баторія дрогобицьким ремісникам.За актами Перемишльського гродського суду під 1635 р. фіксується ткацький цех Дрогобича (8 ремісників, які сплачували податок). Для порівняння: у сусідньому Самборі привілей ткацького цеху затверджено 16.ХІІ.1602 р.На жаль, до публікацій Я.Ісаєвича не увійшли інші важливі матеріали щодо ткацького цеху Дрогобича, у т.ч. й аналіз їхнього статуту,затвердженого 1653 р.Натомість М.Горн згадує статут у книзі з соціальної історії міст Червоної Русі. Оскільки статут був опублікований ще в середині ХІХ ст., ми вирішили подати його в перекладі українською мовою, з огляду на
його інформативне багатство та цінність з цілого ряду показників. В застосунку Дрогобича йдеться про першу публікацію джерела з міської історії XVII ст.
У вступній частині статуту повідомляється про те, що до королівської канцелярії надійшло прохання дрогобицької міської ради для затвердження статуту, оригінал якого згорів під час подій 1648 р. Перед тим до міського суду з’явилася старшина цеху: старший цехмістр Валентин Мак, а також старші і молодші майстри Павло Помаловський, Матей Цяглік, Войцех Осмольський і Войцех Шостакович,які внесли скаргу про спалення статуту їх цеху під час ребелії козаків і татар 7 грудня 1648 р., увечері напередодні католицького свята Найсвятішої Діви Марії. Дане повідомлення є надзвичайно цінним саме для історії селянськокозацького повстання у Дрогобичі, оскільки воно точно фіксує дату події. У джерелі вказано на нищення дрогобицьких
цехів і міста, а також міських актів, що значно доповнює відому інформацію про масштаби руйнувань міста. Полотняний цех уже мав привілей, але дата його першого затвердження досі не відома. До речі, й інші цехи Дрогобича затвердили у цей час свої привілеї. Як свідчить люстрація 1661%1665 рр., шевський цех підтвердив свій привілей 20.01.1651 р.,кравецький – 18.08.1653 р., бондарський – 10.09.1653 р., кушнірський – 28.08.1658 р.Старшини інших цехів – різницького і слюсарського – представили люстраторам старі
привілеї (відповідно від 18.01.1523 і 16.10.1634 рр.)10. До речі, дата публікованого привілею%статуту – 11 липня 1653 р. – не збігається з датою акту, представленого люстраторам – 10.08.1653 р.
Структура статуту дрогобицьких ткачів полотняників традиційна. Він уміщує такі частини: умови вступу до цеху, правила навчання учнів і надання звання майстра, умови спадку, регламентації виробництва, покарання за проступки, норми моралі і співжиття в шлюбі, покарання за розголошення комерційно-технологічних таємниць, обов’язки щодо померлих, правила праці майстрів і підмайстрів/учнів, правила звітування майстрів перед цеховим братством, ставлення до партачів, заборона співпраці з іншими цехами, регламентація витрат з цехової скриньки (взаємодопомоги) та ін.
Етнічно-конфесійна приналежність членів полотняного цеху не викликає особливих сумнівів. Крім цехмістра, усі згадані на початку статуту братчики є, безсумнівно,поляками. До того ж, братство шанувало католицькі свята, наприклад, Божого Тіла чи свято Найсвятішої Діви Марії. Щодо цехмістра Валентина Мака, то маємо інформацію про те, що родина Маків була вписана до пом’яника церкви Св. Трійці (єдина українська церква в центрі міста). Так, у пом’янику згадуються: Олексій, Габріель, Ілія та Сень Маки. Хоча згадані вписи не датовані, проте вони зроблені, найвірогідніше,у XVIII ст. Так що Валентин Мак з 1653 р. був їх предком. Очевидно, це все таки була українська родина. Припускаємо також, що Валентин Мак, досягши високої посади майстра, а затим цехмістра міського цеху, прийняв католицизм, а його конверсія була
зумовлена домінуванням католицького патриціату, який прагнув недопущення українців до міських урядів.У підсумку зазначимо, що публіковане джерело є дуже цінним для історії Дрогобича XVII ст., як з точки зору цехового устрою, так і з огляду на найважливіші події в історії міста (повстання 1648 р.). Дуже важливою є також інформація щодо умов повсякденного життя міщан.
Джерело: Леонід ТИМОШЕНКО "СТАТУТ ТКАЦЬКОГО ЦЕХУ ДРОГОБИЧА 1653 р "
