Притаманне пам'ятнику тяжіння до узагальненості великих пластичних мас було характерним для ар деко, поширеного у час створення цієї скульптури. Вплив цього ж стилю відчувається і у великих спрощених літерах надписів. Особливо характерним для «стилю зиґзаґу», як іноді називають ар деко, є написання літер «S» і «С», які мають, власне, зигзагоподібне вирішення. 

 

 Автор надгробка, як це засвідчує сигнатура – це Адам Процький, 1909-1990. Про цього скульптора, який народився у Дрогобичі, у нашому місті не стільки забули, скільки особливо і не пам’ятали. А ось у Польщі його спадщину добре знають і шанують. Тому спершу коротко перекажу його біографію, а потім перейду до дрогобицького періоду. Народився він 14 квітня 1909 року у Дрогобичі. Далі польські джерела в Інтернеті, зовсім «забуваючи» про дрогобицький період його життя, «перескакують» зразу у 1938 р., коли він поступив в академію мистецтв у Варшаві на відділ скульптури. Там він почав навчатися на 29 році свого життя і приїхав туди не як невмілий молодий юнак, а як зрілий чоловік. Навчався там у професора Тадеуша Бреєра. 

 

Під час Другої світової війни жив у столиці, брав участь у варшавському повстанні. Тема війни згодом знайшла відбиття у двох його пам’ятниках. Розпочаті студії завершив у того ж професора в 1946-1951 рр. До речі, Єжи Фіцовський помилково пише, що Процький оселився у Варшаві вже після війни. Після війни він багато подорожував, мав виставки у різних країнах світу. Помер у Варшаві, де і похований. Він є лауреатом таких почесних нагород, як дві золоті медалі ІІІ Міжнародного скульптурного бієнале у Каррарі (1962) і Золота відзнака Спілки польських художників-пластиків («Złota Odznaka związku Polskich Artystów Plastyków») (1980). Отримав також декілька нагород за свою антинацистську діяльність.

У 2012 р. у Польщі була видана книга Ярослава Паєка «ADAM PROCKI. RZEŹBA» (2012). Видавець цієї книги – Центр Польської скульптури в Оронську, де двічі проходили виставки його робіт.

   

Хоча про це польські джерела в Інтернеті не згадують, але як скульптор він сформувався саме у Дрогобичі у майстерні Іґнаци Лобоса. У його творчості було декілька етапів, коли він змінював свою пластичну манеру, але у нього завжди залишалася любов до твердих матеріалів, перш за все – каменю, що, очевидно, сформувалася саме у майстерні Лобоса. Це саме Процький залишив спогади про те, як Бруно Шульц, у якого він, до речі, вчився, замовив у Лобоса надгробок для своїх батьків.  А тепер – про те, що стало поштовхом до цієї публікації. У мене  світлини надгробка Самецького лежали давно, але до них ніяк не «доходили руки». Але кілька днів тому польська «Газета Виборча» опублікувала рідкісні фотографії, на яких зображений Процький. Серед них мене особливо вразила світлина 1958 р., де  Процький на березі Бугу розпалює вогнище. А саме: його вбрання і навіть поза, що дивовижно нагадує пам’ятник на дрогобицькому цвинтарі!

 

«Совпадєніє? Нє думаю!». Адже відомо, що основними моделями художників бувають вони самі. Очевидно, коли він творив постать хлопчика, то як модель використовував, що природно, самого себе і той одяг, який йому подобався. А подобався йому як у молоді роки, так і у зрілі той самий одяг! 

 

Джерело: Ігнатій Лобос-автор рельєфу "Матір Божа Ченстоховська" на брамі Дрогобицького костелу св. Варфоломія 1929

Фіцовський Єжи. Регіони великої єресі та околиці / Пер. з польської А. Павлишина. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2010.