У 2007 році Андрія призвали в армію. Проходив службу в Чернігові, згодом в Чопі. Після армії не мав стабільної роботи, тому здебільшого їздив за кордон.

 

13 січня 2023 року Андрій отримав повістку, пройшов ВЛК та став на захист України. Був стрільцем-снайпером 1 відділення 2 десантно-штурмового взводу 9 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону вч А-0224. Виконував бойові завдання та пройшов чимало гарячих точок фронту.

 

У вересні 2023 року отримав поранення, після чого близько місяця був на лікуванні та у відпустці. Та вже 25 жовтня 2023 року Андрій знову повернувся на передову.

 

У листопаді 2023 року підрозділ перекинули на Донеччину, у справжнє пекло. Воїн загинув 27 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання з захисту України на Донецькому напрямку фронту.

 

У Андрія залишились батьки, брат і сестра.

 

Зустріч конвою з тілом воїна відбулась 2 січня 2023 року на Перехресті Героїв. Під супроводом священнослужителів тут провели спільну панахиду. Дальше домовину з тілом полеглого Андрія повезли на площу Ринок, де відбулось масове загальноміські прощання, за участі рідних, близьких, бойових побратимів та керівництва Дрогобицької громади.

 

Під супроводом священнослужителів всі навколішки помолились та вшанували подвиг Героя, який віддав за рідну країну свої життя. Після загальноміського прощання домовину з тілом повезли до батьківського дому в село Раневичі, на рідне подвір’я для прощання, після чого в церкві села Раневичі провели чин похорону. Поховали Героя на кладовищі в селі Раневичі.

 

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 1 жовтня 2024 року, нагороду вручили рідним полеглого захисника, під час заходу пошани перед захисниками та захисницями.

 

Вічна пам’ять і слава Герою!