Андрій Лаврів
Андрій народився 23 квітня 1988 року, проживав у Дрогобичі на вулиці Франка. Закінчив ЗОШ №1 та ДДПУ ім. Івана Франка. Працював у Сколівському лісгоспі.
Андрій був великим патріотом своєї країни та з запалом поривався стати на її захист. Як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення Росії на українські землі, дрогобичанин 25 лютого 2022 року добровольцем записався до лав 103 окремої бригади ТрО. Більше року Андрій захищав Україну на передових позиціях фронту у складі 67 батальйону ТрО.
1 квітня 2023 року, під час виконання бойових завдань з захисту України, Андрій потрапив під мінометний обстріл, внаслідок чого отримав важкі поранення. З того часу за життя дрогобичанина боролись рідні та медики в лікарні. Останній місяць воїн перебував на реабілітації в Німеччині. На жаль, саме там життя воїна обірвалось.
З рідних у Героя залишились мама, дружина, двоє дітей, сестра та племінник-похресник.
2 жовтня 2023 р., траурний конвой з тілом загиблого Героя прибув до рідного міста. Традиційно воїна зустріли на Перехресті Героїв, де відбулась коротка панахида, під супроводом священнослужителів, за участі рідних, близьких, побратимів та небайдужих мешканців громади.
З Перехрестя Героїв конвой попрямував на площу Ринок, де відбулось загальноміське прощання з загиблим воїном. Керівництво громади поклало квіти до домовини Героя, а всі присутні навколішки, з молитвою, вшанували захисника України. Чин похорону провели в Катедральному соборі Пресвятої Трійці. Поховали Героя на Алеї Слави.
23 серпня 2024 року, на фасаді Ліцею №1 освятили памʼятну дошку Андрію позивний «Професор». Захід відбувся за участі ліцейної спільноти та родичів і друзів полеглого Героя. Опісля відбулася екскурсія в музей «Рідна школа», що діє при ліцеї.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 24 лютого 2025 року, нагороду рідним полеглого захисника вручили в межах поминального заходу Національного дня молитви в Кафедральному Соборі Пресвятої Трійці в Дрогобичі.
Вічна пам’ять і слава Герою! Слава Україні!
