Народився Андрій Мельник 12 грудня 1890 р. у селі Воля Якубова Дрогобицького повіту. У рідному селі розпочав шкільні студії.

З 1900 по 1912 рр. навчався в гімназіях Самбора, Дрогобича (теперішня ЗОШ № 1), Стрия. Скрізь був одним із найкращих учнів.

У 1912 р. поступив до Віденської аграрної Академії на факультет лісового господарства. З початком Першої світової війни добровільно вступив до Легіону Українських Січових Стрільців, командував спочатку чотою, поім сотнею на австрійсько-російському фронті. Сотня Мельника відзначилася під час боїв на Маківці, під Заваловом і  над Стрипою. У боях на Лисоні (4 вересня 1916 р.) потрапив у російський полон. Андрія Мельника разом з Михайлом Матчаком, Василем Кучабським, Іваном Андрухом та ін. полоненими галичанами відправили у табір для військовополонених у селі Дубовці під Царициним (Росія).

6 січня 1917 р. група українських старшин, серед яких А.Мельник, М.Манчак, Р.Сушко та ін. організували втечу з полону і незабаром дісталися до Києва. А.Мельник- один із організаторів Куреня Січових Стрільців (січень 1918 р.) бере активну участь  у боях з більшовиками, призначений начальником штабу куреня.

З березня після сформування полку Січових Стрільців,- начальник штабу полку. Після падіння Української Центральної Ради перебував у Києві та Білій Церкві. Під час повстання проти влади гетьмана Павла Скоропадського- заступник командира Осадного Корпусу, а з січня 1919 р.- виконував обов`язків командира корпусу.

19 грудня 1918 р. А.Мельнику присвоєно військове звання отаман Армії Української Народної Республіки.

У листопаді 1918 р. А.Мельник, очолюючи штаб Окремого Загону Січових Стрільців, розробив план і брав участь у Мотовилівському бою. У березні-червні 1919 р.- начальник Штабу Дієвої Армії, у липні-грудні 1919 р.- помічник Євгена Коновальця, коменданта групи Січових Стрільців.

У кінці 1919 р. був інтернований польськими військами в Рівному. У 1920-1921 рр. Головний Отаман Армії УНР, Симон Петлюра призначає А.Мельника інспектором військових місій УНР за кордоном.

У 1922 р. закінчив навчання у Віденській аграрній Академії й повернувся в Галичину, де став співзасновником УВО, а згодом, після вимушеного виїзду Є.Коновальця,- Крайовим комендантом УВО.

У квітні 1924 р. за свою діяльність А.Мельник заарештований польською поліцією та засуджений до 5-річного ув`язнення.

Після звільнення продовжував займатися громадсько-політичною діяльністю. У 1932-1938 рр.- член правління видавничої спілки "Діло", у 1933-1938 рр.- голова Головної Ради Католицької Асоціації Української Молоді "Орли", член  Товариства українських комбатантів "Молода Громада".

У 1934 р.- член сеньйорату УВО та голова Сенату ОУН. Після загибелі Євгена Коновальця, 23 травня 1938 р.- голова проводу Українських Націоналістів. 27 серпня 1939 р. ІІ Великий Збір Українських Націоналістів у Римі затвердив А.Мельника на посаді Голови ПУН.

На початку 1940 р., після розколу ОУН, залишився очолювати матірну ОУН. У роки німецької окупації України послідовно відстоював ідею створення Української Незалежної Держави, за що був арештований, а 26 лютого 1944 р. ув`язнений у концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення у 1945 р. жив у Німеччині та Люксембурзі.

У 1947 р. на ІІІ-му Великому Зборі Українських Націоналістів Мельник обраний довічним головою ПУН. Післявоєнний період свого життя присвятив боротьбі за консолідацію емігрантських сил.

У 1957 р. він висунув ідею створення світового конгресу українців і союзу українців.

У 1967 р.- був заснований Світовий Конгрес Вільних Українців.

Помер Андрій Мельник у Клерво (Велике герцогство Люксембург) 1 листопада 1964 р., похований у місті Люксембург на цвинтарі Боневуа.

2006 р. у рідному селі Волі Якубовій відкрито пам`ятник Андрієві Мельнику.

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Упор. Богдан Пристай.