Андрій народився у січні 1966 року в Трускавці, навчався у школі №2. Згодом обрав шлях військового, здобув офіцерське звання. Доля склалася так, що тривалий час він служив у РФ та мешкав у Санкт-Петербурзі.

Однак у 2014 році, коли розпочалася російська агресія, Андрій з патріотичних міркувань залишив усе в РФ, повернувся додому і тривалий час виборював право на українське громадянство, щоб мати змогу захищати рідну землю зі зброєю в руках.

З 2014 по 2024 рік Андрій воював у складі полку "Азов". Побратими згадують його як "українського вікінга" — людину незламної волі та духу. На жаль, менше року тому воїн був змушений покинути службу через важку онкологічну хворобу.

Навіть перебуваючи у госпіталі, він мріяв про одужання та повернення на фронт, щоб продовжувати боротьбу проти путінського режиму за волю України. Проте підступна хвороба виявилася невблаганною — у грудні 2025 року серце Героя зупинилося.

Андрій мав норвезьке коріння та був вікінгом за станом душі. Його остання воля була символічною: він заповів кремувати своє тіло, а прах розвіяти над Чорним морем.

16 грудня 2025 року, в Одесі родина та побратими виконали заповіт захисника. Тепер він назавжди залишиться у вільних водах українського моря. Його серце було сповнене любов’ю до України, а останнє бажання — залишитися частинкою українського моря.

Вічна пам’ять та слава Герою!