Андрій Поясник, син Степана, народився 27 серпня 1974 року в місті Дрогобичі. Навчався у Бориславській загальноосвітній школі № 4, оскільки сім`я переїхала проживати в це місто.

Згодом закінчив Львівський лісотехнічний університет, де здобув фах інженера-лісотехніка.

Ще навчаючись в університеті, у 1991 році як активний члкен студентського братства, організовує голодування на Майдані в Києві. Андрія за це серйозно переслідували на факультеті, і він, щоб його не відраховували з університету, в 1995 р. пішов на строкову військову службу.

Після демобілізації одружився, деякий час проживав у Львові, винаймаючи квартиру. Планував поступати в аспірантуру, але оскільки натякали на хабар- відмовився. Далі працював у Доброгостівському лісництві, згодом у Львові на фірмах "Юліта" та "Кераміка". Пізніше переїхав у село Болехівці, біля Дрогобича, щоб доглянути стареньку бабусю.

Андрій Поясник- мправжній герой України: він, без перебільшення, брав участь у всіх патріотичних заходах, був активним учасником Помаранчевої революції, революції Гідності, одним із перших вирушив у столицю, входив до 12-ої сотні самооборони Майдану, яка мужньо боронила молодих українських патріотів від сатрапів Януковича. Він не соромився тут найважкої роботи. Після перемоги Майдану добровольцем поїхав захищати Вітчизну від російської нечисті та перекінчиків. Член батальйону імені Генерала Кульчицького Національної ёгвардії Андрій Поясник сміливо, до самозречення, воював у Слов`янську, Дебальцевому, Попасному, Миронівці, Горлівці, Хресті, на горі Карачун, Станиці Луганській. Так, у Слов`янську під час жорстокого бою ворожа куля потрапила йому в бронижелет, якраз навпроти серця- це врятувало сміливця.

Андрій майстерно стріляв з усіх видів зброї: автомата, кулемета, снайперської гвинтівки.гранатомета, міномета, різних артилерійських систем. Служив у тому ж підрозділі, у якому служили Тарас Кучма, міський голова та Богдан Матківський- народний депутат України від нашого виборчого округу. Саме Андрій відкопав тараса кучмупісля вибуху ворожої міни та надав першу медичну допомогу, врятувавши йому життя. Усі бойові друзі  відгукуються про Андрія Поясника, як про чудового товариша та побратима, незбагненно міжнього воїна, добру, чуйну людину, готову щохвилини допомогти іншим. Не раз він ходив у розвідку, ризикуючи життям, дбав про своїх побратимів та виконував сумлінно бойові завдання. Під час одного з важких боїв Андрія врятував приклад автомата, який висів на грудях-ворожп куля повністю  розтрощила його. Людина, яка ніколи не ховалася від куль, сміливець, він водночас добре умів налагодити контакти з місцевим населенням Донбасу- бу дуже начитаний, грамотний, говорив завжди аргументовано, гарною літературною мовою. У всіх найскладніших ситуаціях захищав Україну, правду та справедливість.

Водночас Андрій був творчою, талановитою особистістю: він писав гарну поезію- підготував і видав у 2015 р. збірку своїх творів 2Іржавий сонет"; дуже любив співати українські пісні, насамперед патріотичні, разом із товаришем записали власний музичний диск "гора Карачун".

Демобілізувався Андрій Поясник лише після дуже важкої недуги в 2016 році. Від липня 2017 р. проживав у Дрогобичі. Активно і наполегливо працював у складі ветеранів АТО, дуже поспішав реалізувати свої добрі плани та задуми.

Герой відійшов у вічність уранці 13 лютого 2018 р. у Львівській лікарні.

У селі Болехівці попрощалися з Андрієм 14 лютого 2018 р. Цього ж дня в катедральному соборі Пресвятої Трійці м.Дрогобича відправили чин похорону й урочисто поховали Героя на міському цвинтарі (вул.П.Орлика).

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.