Андрій народився 18 березня 2000 року в селі Боберка Боринської громади Турківського району. Проживав у селі Верхні Гаї Дрогобицького району. Закінчив місцеву школу. Навчався у Дрогобицькому коледжі нафти і газу. Згодом працював за кордоном.

Як тільки розпочалось повномасштабне вторгнення, Андрій в перші ж дні став на захист України. Служив у складі 103 бригади 67 окремого батальйону ТрО. Згодом був поранений та перевівся у 12 бригаду спецпризначення «Азов» Національної гвардії в/ч 3057. Позивний: «Сапсан».

Підчас підготовки потрапив у четвірку кращих із сотні побратимів. Андрій захоплювався читанням книг та був дуже талановитим, тому навіть поле бою не завадило йому писати вірші, його багатогранність завжди вражала.

Воїн загинув 10 грудня 2023 року внаслідок ворожого мінометного обстрілу на Луганському напрямку у районі н.п.Діброва, під час виконання бойового завдання із забезпечення відсічі агресора.

"Ти був наймолодший, але найкращий з нас……. Спочивай з миром брате", – написали побратими Воїна.

У Героя залишились батьки, дружина, двоє дітей та дві сестри.

"Це мужній воїн з власними переконаннями та справжньою силою духу. Побратими описали його як людину, з якою ніколи не було страшно. Людина з великим серцем, яка не боялася викликів долі", – згадує дружина Анастасія.

14 грудня 2023 року, траурний конвой з тілом захисника прибув до Дрогобича. Традиційно, на Перехресті Героїв відбулась зустріч полеглого захисника та коротка панахида. Після цього, домовину з тілом воїна повезли на площу Ринок, де відбулось загальноміське прощання.

Рідні, близькі, односельчани, вихованці Верхньогаївської школи, бойові побратими, керівництво громади та всі небайдужі навколішки вшанували пам’ять полеглого воїна, який віддав життя за свободу та незалежність України.

"Ми втратили людину з великої літери. Зовсім юнак з якого треба брати приклад. Приклад сміливості, відданості, патріотизму. Він йшов у саме пекло, щоб захистити кожного з нас. Щоб наша країна була вільною. Андрій прийшов і довів кожному з нас, що таке гідність та обов’язок перед рідними і країною. Він зробив найбільше, що може зробити воїн – віддав своє життя і загинув зі зброєю в руках", – звернувся до присутніх побратим Андрія Славича.

На площі Ринок, під супроводом священнослужителів, провели загальноміську молитву, після чого у Катедральному Соборі Пресвятої Трійці відбувся чин похорону. Поховали Героя на Алеї Слави.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня посмертно. 6 листопада 2024 року у Львівській обласній військовій адміністрації вручили нагороду рідним військовослужбовця Західного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.