1928 року народження, активна учасниця національно-визвольного руху опору проти російсько-більшовицьких окупантів. Як зв'язкова в УПА виконувала pізні підпільні, часто дуже ризиковані доручення: розклеювала антирадянські листівки, розповсюджувала підпільні видання, передавала "грипси", "штафети".

У підпільній боротьбі найбільше допомагала братові Романові Федіву (псевдо метко), який часто переховувався з товаришами в криівці, облаштованій у рідній хаті. Криївку було викрито. Повстанці підірвалися гранатою, а за наслідки розплачувалася Анна. Ti зловили, катували... i безжальний вирок двадцять п'ять років. Після того- черговий суд. Військовий трибунал військ МВД Дрогобицької області 29 вересня 1948 року засудив Анну за ст. 20-51,1 "а" КК УРСР на 25 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

У Львові 13 грудня 1948 року загнали її до у місто Воркуту, де при-"телятника" і відправили на Північ у місто Воркуту, де прибула аж на Святвечір. Чого варта була лише сама дороrа! Що довелося пережити, не вдасться ні оповісти, ні описати. Хвилини тоді ставали віком. Там, на Півночі, працювала на найважчих роботах: рубала вугілля, товкла каміння, прокладала шпали. Наприкінці 1956 року Анну Федів звільнили.

Повернулася на Батьківщину. Хату не повернули. Увесь час пропрацювала посудомийкою в одній із їдалень Дрогобича. Усе своє нелегке життя була чесною, народила, виростила та виховала троє дітей. Має семеро онуків і одинадцять правнуків.

Джерело: Сов'як Петро "Монастир-Лішнянський на Франковій землі"