Антін Княжинський (1893 - 1960)- перший професор українськот мови та літератури української гімназії ім. I. Франка у Дрогобичі був сином священика села Тисовиця біля Стрілок Старосамбірського р-ну Петра Княжинського і Eмілії Левицької. Антін учився у Дрогобицькій гімназї. згодом у Самборі. Після закінчення філфаку Львівського університету влаштувався на роботу в Дрогобицьку українську гімназію. Через деякий час Антін оженився, і переїхав до Самбора, де працював в учительській семінарії, а пізніше інспектором шкіл. Під час німецької окупації Антін працював в українському шкільництві, а далі у Відні теж інспектором шкіл. Фронт підступав до Відня, і Княжинський активно допомагав евакуюватися українським професорам, вченим з Києва та Харкова.

Мав Антін дві дочки-близнючки і хвору жінку. Одного дня прийшли з НКВД за ним і забрали його із сім'ї на довгих 10 років. Привезли Княжинського до Москви і нічого від нього не вимагали, лише визнати Радянський Союз Батьківщиною. Иому вистачило сили духа і мужності витримати допити, тортури і знущання і не підписати документ. Цілий рік тримали Антіна Княжинського в Москві на Лубянці, це все описано в його книжці "На дні СРСР", А далі пішли етапи і різні ГУЛАГИ, знаю, що був в Iнті. Одного разу до мого батыка, Андрія Бугери, потрапила записка, в якій йшла мова про зустріч на пероні у Львові, дата і прохання прийти і попрощатися - і підпис: Антін. У той час мій батько працював у Львівському педінституп викладачем. Зустріч відбулася. А. Княжинського відпустили на волю, і він вийхав за кордон. Антін Княжинський поїхав до своеї рідні у Філадельфію (США), написав і видав там ще три книги: "На дні СРСР", "Дні в Сибірі" і "Краіна неволі". Там Антін і помер.

В освіті працював рідний брат Антіна-Юрій Княжинський. Але це ще не весь перелік моєї родини, яку захоплювала праця з д тьми. Зі слів моеї покійної бабуні Елеонори-Вікторії Калужняцької, по чо ловіку Алексевич, я знаю історію української гімназії. Після побудови гімназії в ній працювала невістка Евгена Калужняц кого, жінка його сина Лева-Богдана, Марія Калужняцька. У 1960р. моя cім'я переїхала до Дрогобича, на батьківщину бабуні.

Джерело: Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918-1944 рр.