Барон Лібiг (Johaпn Liebieg) - німецького походження підприємець-народився 7 червня 1802 року в Broumov (Чеська Республіка), помер 16 липня 1870 року в Smiricach (Чеська Республіка). Титул барона отримав 1868 року. Він - володар текстильної промисловості, засновник успішної господарської фірми Johann Liebig e- Company". До неї належало багато сіл навколо Підбужа. Швидше за все, він іх придбав відповідно до Закону від 20.06.18681. 3 1866 до 1868 року усі так звані камеральні (державні) землі Підбужа (Підбузька країна) були розпродані в приватні руки. До Підбузької країни належали села, крім Підбужа,- Бистриця, Опака, Смільна, Залокоть і Жджанна разомі великими масивами лісів. Його компанія займається переробкою заготовленої деревини на лісопильних заводах у Підбужі й Опаці. На додаток, до його компанії належав і паровий млин у Підбужі. За рік до смерті барона, можливо, був він покровителем римо-католицького костела Святого Іoанна Хрестителя в Підбужі - фінансово допомагав у завершенні будівництва храму.

 Міжвоєнний пеpіод у Підбужі - час загасання спілки Барона lana I. Належні їй ліси прийняло акціонерне товариство "Godulla". Iмовірно, пе бо на рубежі 1929-1930 років. Компанію "Godulla" засновано 19 січня 1922 року в Сhebzie y Beрхній Сілезії. Можливо, у висліді трансформації підприємства -"Zakiady Hr. Schaffgotsch Tow. 70.р." z Gliwiс. Можна стверджувати, що сталося це за справою економічного успіху графа Кarola Godulli. Його називали "генієм", "королем цинку, "королем вугілля". Акціонерна спілка "Godulla" головно була пов'язана з видобутком вугілля. На рубежі 1929-1930 років компанія "Godulla" придбала деякі активи барона Liebig a - ліси з інфраструктурою у Підбужі, Майдані та Борині. Головний офіс був У Самборі з тодішнім директором Јапет Szreders. Площа лісу становила близыько 35000 га. У компанії "Godulla" були свої тартаки-у Синевідську Верхньому, Рибнику, Турці та Підбужі, - щорічно різали деревину обсягом близько 100000 м3. Улісовому господарстві спілки "Godulla" працювало багато жителів Підбужа й навколишніх місцевостей. Лісничівки розташувалися в Зарубаному (поблизу Підбужа) і в Бухові (поблизу Опаки). До Підбужа прибуло багато спеціалістів на керівні посади. У 30-х роках XX століття для генетичного обміну залізницею до Chebzie лісові працівники возили живих оленів. Немає ніякої достовірної інформації про діяльність спілки під час Другої світової війни. За розповідями, спілка все ще функціонувала до кінця 1944 року, і кінець ї діяльності прийшов з окупацією Підбужа Червоною Армією.

До війни, за польської влади, місцеве надлісництво очолював Нofmokl. На керівних посадах у лісництві працювали й українці-Копистянський і Козбур, син о. Козбура в Ясінці. Під час війни Козбур працював у Турці, за належність до ОУН-розстріляний нацистським гестапо. Під час німецької окупації (1941-1944) надлісничим був інженер Моссора. 3 поверненням радянської влади (серпень 1944 року) надлісництво очолив Вольський, родом з Нагуєвичів, убитий тодішнім головою райвиконкому Герасименком, у другій половині 40-х рoків -інженер Володимир Фільц, переселенець з Перемишля. Паровий тартак, збудований фірмою Лібirа в другій половині XIX століття, у кінці 20-х років XX століття став власністю фірми "Тодулля", відтак, від 1936 року-фірми Лянгера. У 1938 році тартак закупила інша фірма. До війни директором тартаку був Гандль, у час війни, у другій половині 1944 року- Швінд, від 1945 року до закриття тартаку, у 50-х роках минулого стoріччя, -колишній радянський партизан Анікін. 

Джерело: Підбуж.Хроніка/Я.Татомир