Народився в селянській родині. Служив у Радянській армії.

 

Після демобілізації працював бурильником артезіанських скважин пересувної механізованої колони № 72 тресту «Західводбуд».

 

З 1960-х року — помічник машиніста, машиніст багатоковшового екскаватора, керівник ланки з будівництва гончарного дренажу Дрогобицької пересувної механізованої колони № 72 тресту «Західводбуд» Львівської області. У 1983 році працював чотири місяці машиністом багатоковшового екскаватора у радгоспі «Новленський» Вологодської області РРФСР. Член КПРС з 1971 року.

 

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 серпня 1986 року за видатні виробничі досягнення, дострокове виконання завдань одинадцятої п'ятирічки і соціалістичних зобов'язань на основі значного підвищення продуктивності праці й ефективного використання техніки у водогосподарському будівництві і виявлений трудовий героїзм, Дмитрові Юрійовичу Бішку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Потім — на пенсії.

Нагороди:

 

    Герой Соціалістичної Праці (13.08.1986)

    два ордени Леніна (13.08.1986)

    орден Трудового Червоного Прапора

    Медалі:

    заслужений меліоратор Української РСР

 

Джерело: Газета «Вільна Україна» (Львів) — 15 серпня 1986 року.