Богдан тривалий час працював на Дрогобицькому автокрановому заводі. У 1999 році одружився, в сім’ї народився син. Частину свого життя чоловік працював за кордоном – у Чехії, Польщі, Швеції та Бельгії.

 

Однак з перших днів повномасштабного вторгнення Богдан без вагань записався в лави Збройних Сил України, аби стати на захист Батьківщини. Вже з 1 березня 2022 року воїн служив у 67 батальйоні 103 бригади ТрО та виконував бойові завдання з захисту України на передових позиціях фронту.

 

На жаль, 24 січня 2024 року Богдан отримав важкі поранення в районі населеного пункту Табаївка на Харківщині. Внаслідок отриманих поранень, 11 лютого 2024 року, життя воїна обірвалось у Київському госпіталі.

 

У полеглого Героя залишились син, брат та племінниця.

 

Зустріч траурного конвою з тілом полеглого захисника відбулась 14 лютого 2024 року, на Перехресті Героїв. Після спільної молитви на Перехресті, домовину з тілом воїна привезли на площу Ринок, де відбулось загальноміське прощання. Під супроводом священнослужителів та за участі керівництва громади, рідних та близьких на площі провели спільну молитву та навколішки віддали шану полеглому Герою.

 

На прощання з захисником прийшло чимало небайдужих дрогобичан, близьких, рідних та шкільних товаришів, з якими Богдан зберігав теплі, дружні відносини все життя.

 

Після прощання на площі, траурний конвой попрямував до храму Успіння Пресвятої Богородиці, де розпочали чин похорону. Поховали захисника на Алеї Слави.

 

Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 24 лютого 2025 року, нагороду рідним полеглого захисника вручили в межах поминального заходу Національного дня молитви в Кафедральному Соборі Пресвятої Трійці в Дрогобичі.

 

Вічна пам’ять і слава Герою!