Народився в селі Немирові 4 листопада 1906 р. у cім'ї судового радника; дід його був священиком, мати- Середню освіту здобув у Самборі, і там був діяльний на музичній ниві, працював навіть диригентом хору "Боян". Пізніше жив у Дрогобичі, де одружився з Ольгою Терлецькою. Тут він музичного життя: директор Музичного Інституту та диригент хору "Боян" (після відомого диригента о. Сапруна), диригент "Підкарпатського Театру". У Дрогобичі важко було собі уявити яку-небудь музичну імпрезу без його активної та провідної участі. У Львові був учнем Василя Барвінського (клас композиції) в Українському Музичному Інституті імені М. Лисенка, а в 30-их роках корепетитором Київської Опери. У 1932 році закінчив Музичну консерваторію в Празі. Ще активніше Богдан Пюрко працював на еміграції, в Німеччині й Америці. Першим етапом його праці був Мюнхен, де з початку 1945 року згромадилася найбільш численна група українців, а серед них багато людей із великим досвідом у різних ділянках культурної діяльності, в гч. співу й музики. Це використав Б. П'юрко.

Він умів залучити всіх до активної праці, мав особливий підхід до людей. Так, коли виникла потреба гідно відсвяткувати 85-ті роковини смерті Тараса Шевченка в таборі втікачів під опікою УННРИ в Карльсфельді, було створено широкий Громадський Комітет для проведення свята, а найважчу працю музично-вокальної секції взяв на себе Богдан Пюрко. На заклик Комітету зійшлося більше сотні людей з добрими голосами. Були люди різного музичного обдарування, заавансовані в техніці співання та читання нот, а були й незіспівані, щоз ними треба було довше попрацювати. П'юрко-диригент скоро й легко давав собі в усім раду та долав складні перешкоди. Святочний концерт був величавим і слухачі запевняли, що такого ще не чули. Важливим етапом праці була організація симфонічного оркестру, з яким давав концерти переважно класичної музики в Карльсфельді, Бад Райхенгалю, Мюнхені та ін. містах. Особливо пам ятним був концерт творів комп. Е. Грirа в Карльсфельді.

Пізніше під його керівництвом приходить творення української опери в Німеччині. Після переїзду до Америки Богдан П'юрко ще з більшою енергією береться до праці на культурно-музичній ниві: співзасновник літературно-мистецького клубу в Детройті, ініціатор та організатор yсіляких імпрез, на яких виступали такі відомі співаки, як Наталя Носенко, Лідія Горн, Михайло Мінський. Особливо величним був Концерт Української Симфонічної Музики у Детройті, в залі Мюзік Голл, що відбувся 1 лютого 1953 року 80 музик Детройтського симфонічного оркестру виконували програму: диригент- Богдан Пюрко, соліст- піяніст-Борис Максимович, відомий в Америці віртуоз. Тоді були виконані увертюра до опери "Тарас Бульоа М. Лисенка, муз. поема "Україна" П. Углицького та інші твори. 300 oсіб були зачаровані цим небувалим концертом, який засвідчня що українська класична музика належить до світового музичное репертуару. Невблаганна смерть 23 жовтня 1953 р. забрала передчасно це ентузіаста музики. За свое коротке життя Богдан Пюрко вик велетенську працю для добра української нації.

Джерело: Ярослав Зубаль. Упорядник Богдан Пристай "300 великих Дрогобичан"