Здобув освіту у Львівській консерваторії, по класу композиції П. Гергелі (1984) і по класу фортепіано Ю. Боня (1985). У 1989—1992 навчався в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР, науковий керівник А. І. Муха

 

У 1984—1987 роках викладав в Дрогобицькому музичному училищі, в 1985—1989 — в Дрогобицькому державному педагогічному інституті ім. Івана Франка. Водночас, у 1985—1987 рр. був піаністом в джазовому інструментальному ансамблі «Діксиленд» викладачів Дрогобицького музичного училища, 1985—1990 рр.концертував у складі фортепіанного дуету з Л. Садовою, виступав як соліст та піаніст-акомпанеатор із Б. Щуриком (баритон). 1996—2002 неодноразово концертував у Швеції як артист камерних ансамблів.

 

У 1992—1997 роках працював ученим секретарем ІМФЕ, з 1996 — старший науковий співробітник із спеціальності «музичне мистецтво». В 1996—1998 роках — національний консультант Представництва ЮНІСЕФ в Україні. З 1997 року — член Наглядових рад Національної опери та Національної філармонії. В 1997-98 роках — заступник директора Державного камерного ансамблю «Київські солісти». 2001—2008 років — старший науковий співробітник відділу музикознавства ІМФЕ. З 2006 — професор кафедри теорії музики Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.

 

З 1992 року — член Спілки композиторів України (нині Національна спілка композиторів України); з 1995 — член Асоціації нової музики «Європа-Європа» (ФРН); з 1991 року — співзасновник і член Суспільної Служби України. Кандидат (1992), доктор (2007) мистецтвознавства. Серед учнів — Т.Баран, І.Рябцева, Н.Проніна, О.Войтенко, Н.Сербіна, Д.Терентьєв.

22 березня 2013 року Богдану Омеляновичу присуджено Премію ім. М. В. Лисенка за наукові праці 2006—2011 років.

 

Джерело: Скотний В. Г., Савчин М. С., Кишакевич Ю. А., Яцишин В. П. та ін. Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка. — Дрогобич-Львів, 2001