Бойко Василь Степанович (народився 17 вересня 1942 р. в с. Опори Дрогобицького району Львівської області —  пом. 28 червня 2020 року, Івано-Франківськ) — український вчений, доктор технічних наук, професор кафедри розробки і експлуатації нафтових і газових родовищ Івано - Франківського національного технічного університету нафти і газу, академік Української нафтогазової академії. Заслужений діяч науки і техніки України (1994). Член редакційної колегії Гірничої енциклопедії. Почесний працівник ДП «Укргазвидобування», Лауреат премії Української нафтогазової академії І-го ступеня за підручник «Розробка та експлуатація нафтових родовищ» (1998), член Українського термінологічного товариства (з 2001), член Наукового товариства ім. Т. Шевченка (з 2000). Автор двотомного енциклопедичного видання Словник - довідник з нафти і газу (2004—2006). Сфера наукових зацікавленостей: видобування нафти і газу, гідрогазомеханіка, розробка нафтових і газових родовищ, підвищення нафтогазовилучення із пластів, експлуатація та ремонт нафтових і газових свердловин.

У 1967 р. закінчив Львівський політехнічний інститут, здобувши кваліфікацію гірничого інженера. Працював з 1967 р.: старший лаборант Івано-Франківського інституту нафти і газу; асистент; старший викладач. У 1970—1972 — аспірантура при Івано-Франківському інституті нафти і газу. У 1972 р. — захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження питань освоєння скважин в умовах тонкошарових колекторів і високопарафінових нафт (на прикладі родовищ Прикарпаття)» У період 1973—1976 рр. обіймав посаду заступника декана газонафтопромислового факультету. У 1989 р. захистив докторську дисертацію — «Научные основы интенсификации нефтегазодобычи из неоднородных пластов с применением дисперсных систем» у Московському інституті нафти і газу ім. І. Губкіна. З 1990 р. — професор Івано-Франківського інституту нафти і газу.

Василь Бойко був постійним членом 2 спеціалізованих Вчених рад з присвоєння наукових ступенів доктора і кандидата наук за спеціальностями 05.15.06; 05.15.10; 04.00.17; 04.00.22, членом редколегії фахового збірника, а також членом Центральної комісії з розробки нафтових і газових родовищ. Створив свою наукову школу, розробив новий науковий напрям з підвищення нафтовилучення керованими дисперсними системами. Під його керівництвом виконано 4 кандидатських і 3 докторських дисертації. Бойко Василь Степанович є автором і співавтором 315 наукових публікацій, у т.ч. 63 книг, серед них 38 підручників і навчальних посібників із перевиданнями, 7 словників-довідників, 3 енциклопедій, 11 монографій, 25 патентів та авторських свідоцтв на винаходи, 20 галузевих керівних документів .

- Автор статей і член редакційної колегії "Гірничого енциклопедичного словника" у 3-х т.

- Бойко В. С., Бойко Р. В. Тлумачно - термінологічний словник-довідник з нафти і газу. Тт. 1-2, 2004—2006 рр. 560 + 800 с.

- Автор статей і член редакційної колегії "Малої гірничої енциклопедії" у 3-х томах,

- Монографія «Експлуатація свердловин у нестійких колекторах».

- Основний автор Словника-довідника з нафти і газу.

Підручники та посібники для вищої школи:

«Разработка и эксплуатация нефтяных месторождений»,

«Розробка і експлуатація нафтових родовищ»,

«Эксплуатация нефтяных и газовых скважин»,

«Технология и техника добычи транспорта и хранения нефти и газа»,

«Підземна гідрогазомеханіка»,

«Проектування експлуатації нафтових свердловин»,

«Підземний і капітальний ремонт свердловин» та ін.

Нагороди: Удостоєний нагрудного знака "Изобретатель СРСР " (1976) ; медалей Виставки досягнень народного господарства (1984) ; медалі «Ветеран праці» (1987). Лауреат державної премії з науки і техніки 2017 р. за роботу «Науково-технологічні засоби та методи забезпечення енергетичної незалежності України».

Джерело: Енциклопедія сучасної України