Брезін Валентин здійснював подорожі в Карпати мало не з дитячих часів, але до альпінізму прийшов в 1975 р., коли здійснив зимове сходження на Говерлу і отримав значок «Альпініст СРСР 1ст.». В тому ж році за путівкою поїхав на Кавказ в альптабір «Баксан» виконав третій розряд. У 1977 році — другий розряд, в 1980 р. — перший розряд. Числився у складі секції альпінізму львівського «Буревісника» (разом із своїм тренером В.Боліжевським), а з 1979 року увійшов до колективу армійських альпіністів.

 

У команді відзначався веселим, життєрадісним характером, надзвичайною винахідливістю на жарти. Це він (з колегами-дрогобиччанами) привіз до альптабору «Алібек» саморобну, але добре діючу гармату, яка потім ще кілька років використовувалась для «подання звукових сигналів у горах». Під час відпочинку розважав товаришів виконанням альпіністських та туристських пісень під власний акомпанемент на гітарі, проявляючи при цьому неабиякий темперамент.

 

Був на Західному Кавказі, в Приельбруссі, в Цеї, на Памірі та Тянь-Шані. На армійських зборах став кандидатом в майстри спорту (1981 рік) і увійшов до основного складу команди. Став срібним призером Чемпіонату Збройних Сил СРСР у 1982 році. Підкорив 4 семитисячники — пік Є.Корженевської (1986 р. та 1989 р.), Хан-Тенгрі (1988 р.), пік Перемоги (1988 р.), Пік Леніна (1981 р.). У 1984 році успішно закінчив Всесоюзний методзбір з підготовки інструкторів альпінізму в АНСБ «Адилсу», і в тому ж році після однозмінного стажування отримав звання інструктора-методиста третьої категорії з альпінізму. Здійснив більше 70 сходжень на гірські вершини, серед яких: першої категорії складності — 4; другої — 20; третьої — 12; четвертої — 11; п'ятої «А» — 6; п'ятої «Б» — 10; шостої — 2. 

 

Джерело: З газети "Львівська міська газета "Ратуша" (3 червня 2003р)"