Данило Лепкий народився 28 грудня 1858 р. в селі Літиня в сім`ї Томи Лепкого та Варвари Сливич. Навчався у місцевій тривіальній школі у вчителя-дяка Василя Харіва, згодом- у нормальній школі отців Василіян у Дрогобичі, де, можливо, познайомився з Іваном Франком.

Після смерті матері у 1873 р. Д.Лепкий змушений був служити в багатій єврейській сім`ї. З 1877 р. навчався у Львівській академічній гімназії. У березні 1878 р. повернувся до Дрогобича, де підготувався до матуральних іспитів. Надалі здобував освіту в духовній семінарії під проводом вчителя Михайла Зубрицького, займався самоосвітою. М.Зубрицький познайомив його з учителем академічної гімназії та редактором одного з найпопулярніших українських часописів "Зоря" Омеляном Партицьким.

У 1880 р. у цьому журналі Д.Лепкий опублікував оповідання "Недібрана пара", 1881 р.- "Сон а правда" (згадка зі шкільного життя), 1882 р.- "Розбишацька донька" (народний переказ), 1884 р.- "Сновида", 1885 р.- "Бози".

У 1884 р. Данило Лепкий закінчив семінарію, одружився з донькою священника Оленою Деренчак, і у вересні цього ж року був висвячений у священичий сан. Служив у парафіях Токарна, Любачів, Близниці, Мокротин. Йому як блискучому провідникові вдавалося згуртувати громаду, подекуди рятуючи парафії від переходу на латинський обряд. Врешті його перевели в рідне село Літиня, потім до села Михайлевичі, біля Рудок, с.Горбачі, неподалік Щирця.

1900 р. призначений парохом до Старого Самбора. "Мандруючи" краєм, Д.Лепкий пізнавав побут, традиції, звичаї, фольклор місцевого населення. З часом почав не лише збирати, а й опрацьовувати етнографічний матеріал у "Ділі", "Батьківщині", "Читальні", "Зорі" та дитячому журналі "Дзвіночок". За етнографічну працю Д.Лепкого іменовано членом Міжнародного товариства фольклористів. Його етнографічні роботи високо цінував фольклорист Франтішек Ржегорж, який перекладав збірки Д.Лепкого на чеську мову і публікував їх у чеських журналах "Светодор" і "Лід".

У 1894 р. опубліковано його твір "Повінь".

У 1898 р. - історична повість "Василько, князь Теребовлянський".

1900 р.- повість "Селянська дитина". Відомо, що було видано й низку інших повістей, серед яких "Чужа кривда не зігріє".

Велика кількість творів Лепкого позсипана по різних журналах.

Помер Данило Лепкий 20 березня 1912 р. в Старому Самборі. "З померлим,- писала газета "Діло",- стралила Україна визначного робітника на народній ниві, що був своєму народові відданий душею і тілом. Від самого початку заснування філії "Просвіти" весь час був її головою. Його заходами засновано товариство кредитове, котре взірцево провадив до послідної хвилі, цілком безінтересовно.

Стараннями громади Старого Самбора йому було збудовано пам`ятник, який зберігся до наших днів.

 

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Микола Галів.