На південній околиці Дрогобича є вулиця I. Котляревського, звана колись Болонною. Оскільки там мешкали переважно малоземельні господарі та бідняки, про неї склали приповідку: "Болонна вулиця торба і палиця". В одному з провулків, які відходили від цієї вулиці, стояла скромна хата української сім'ї Гамульців. За Австрії голова родини працював на будівництві державного нафтопереробного заводу, відомого як "Польмін". Згодом там йому дали постійну роботу. Трагічний випадок на виробництві передчасно звів його в могилу. Коли підріс найстарший син Дмитро, який мав замінити головного годувальника cім'ї, його взяли на завод у столярний цех. Хлопець став кваліфікованим столярем, а у вільний час займався різними видами спорту.

В 1920-их рр. молодий робітник перший у Дрогобичі захопився планеризмом, що саме входив у моду. Новим технічним видом спорту він зацікавив не тільки друзів, але й заводських урядників. Отримавши дозвіл, самотужки, при сприянні однодумців, змайстрував з диктифанери ширококрилий повітряний планер зі шмігою-пропелером. Біля с. Почаєвичі, повз яке йде дорога до Львова, на пагорбі, що височіє над розташованим у долині р. Тисмениці містом, вони обладнали майданчик з великою гумовою катапультою. Планерист, яким найчастіше бував пробний пілот Гамулець, прив'язувався, відпускав гальмо, і наладована катапульта вистрілювала безмоторний літак у небо. Десятки людей із захопленням спостерігали, як "чудо безшумно, коло за колом, кружляло над долиною. Після тренувальних польотів дрогобицькі аматори влаштовували змагання між собою, і переможцем ставав переважно Гамулець. І змагуни, і присутні діставати справжню насолоду від участі в цьому незвичайному тоді виді спорту. Ще більше зріс інтерес до нього, коли Гамулець в друзями виготовили та запускали в небо двомісний планер. Очевидця тих польотів згадували, як спос-терігачі палко заздрили змагунам і cпівчували ім, уболіваючи за їх життя та здоров'я. Для цього були поважні підстави.

Нерідко планер з тої чи тої причини замість м'якої посадки на пружинисті ноги-сани завалювався на крило, зривався в штопор і ламався. Кілька чоловік піднімали його із землі й несли на завод для ремонту. Гірше бувало, коли відважний пілот зазнавав травм. На щастя, обходилося без серйозних ушкоджень, і він невдовзі знову злітав у дрогобицьке небо. Більше півстоліття ім'я та доля Дмитра Гамульця залишалися невідомими дрогобичанам. Лише після проголошення незалежності України в першому томі "Літопису нескореної України серед репресованих мешканців міста вміщено і його прізвище. 15 вересня 1940 р. Дмитра разом з групою найкращих столярів ніби терміново призвали до Червоної Армiї. Що сталосся з ним, одним з понерів галицького планетного спорту, достеменно невідомо, Але, найімовірніше, його знищили в катівні ГУЛАГУ.

Джерело: Роман Пастух. Упорядник Богдан Пристай "300 великих Дрогобичан"