Народився Дмитро Грицай ("Перебийніс") 1 квітня 1907 р. у с.Дорожів Самбірського повіту (тепер Дрогобицького району) в селянській родині. Мати була зі старовинного українського роду Ганкевичів. Дитинство провів у рідному селі. Середню освіту здобув у Дрогобицькій гімназії. Тут брав участь у діяльності Організації вищих класів українських гімназій, вступив до "Пласту".
У 1928 р. став членом Української Військової Організації, а в 1929 р.- членом ОУН. Закінчивши школу з відзнакою підхорунжих польської армії, Д.Грицай записався на вищі військові курси у Німеччині, після проходження яких повернувся в Україну.
У 1932 р. вступив на фізико-математичний факультет Львівського університету. Не закінчивши навчання, був мобілізований.
З 1933 р.- керівник Військової Референтури Крайової Екзекутиви ОУН.
У 1934 р. заарештований польською поліцією і протягом двох років ув`язнений у концтаборі "Береза Картузька". Після звільнення продовжив навчання в університеті.
1939 р. знову ув`язнення в "Березі Картузькій". Звільнений у вересні 1939 р. після розпаду польської держави.
До 1940 р. був керівником сотні ОУН під Краковом.
У 1940-1941 р.- член Революційного Проводу ОУН, учасник другого Великого Збору ОУН, працює викладачем військових та політичних курсів для молодих кадрів ОУН. З ініціативи Дмитра Грицая у 1941 р. у Великих Мостах створено старшинську школу ОУН(б), яку він очолив.
У 1941-1943 рр. Д.Грицай брав активну участь у партизанській боротьбі проти гітлерівців. Восени 1941 р. очолив Крайовий Військовий Штаб ОУН, який займався викриттям тактичних планів німецького командування, спорудженням складів зі зброєю та боєприпасами, підготовкою офіцерських кадрів для майбутньої української армії.
4 грудня 1942 р. у Львові заарештований гестапо, а у вересні 1943 р. визволений із ув`язнення Службою Безпеки Проводу ОУН.
1943 р.- призначений на пост Шефа Головного Штабу УПА в ранзі майора.
У 1944 р. видано книгу "Бойовий правильник піхоти" за його редакцією. 5 серпня 1945 р. відбулася перша збірна присяга трьох сотень УПА за текстом, ухваленим Українською Головною Визвольною Радою, керівником якої був Д.Грицай.
Восени 1945 р.обіцяна Заходом війна так і не розпочалася. Формування УПА перебувають у лісах і зовсім не підготовлені до зими.
Дмитро Грицай разом із членом Проводу ОУН тарасом Маївським делегований до Проводу ОУН за кордоном, де потрапив у засідку чеської поліції при переході чесько-німецького кордону. Його захопили в полон, але Д.Грицай після тортур, напередоні його передачі НКВС у тюрмі Міністерства безпеки в Празі, 22 грудня 1945 р. позбавив себе життя.
Посмертно іменований УГВР генерал-хорунжим із датою старшинства 1 листопада 1945 р.
До 100-річчя від дня народження вдячні нащадки спорудили в с.Дорожеві пам`ятник Дмитрові Грицаю. На старому корпусі тубдиспансеру- колишньому приміщенні гімназії- вул.тарнавського в м.Дрогобичі встановлено пам`ятну таблицю, яка розповідає про те, що тут навчався Дмитро Грицай. У Дрогобичі є вулиця, названа його іменем.
Діяльність Дмитра Грицая у Дорожівській філії товариства Просвіта (30-ті рр. ХХ ст.)
До знакових постатей української історії належить Дмитро Грицай (псевда-“Перебийніс”, “Палій”, “Бук”, “М.Д. Бученко”, “Дуб”, “Олег”, “Сірко” та ін.). Він народився у селянській родині 1 квітня 1907 р. у с. Дорожів (тепер с. Верхній Дорожів Дрогобицького району Львівської області)1. Вчився у Дрогобицькій гімназії, де долучився до громадсько-політичної та революційної діяльності, був активістом організації “Пласт” (з 1926 р.), Організації вищих кляс українських гімназій. У 1928 р. став членом УВО, а в 1929 р.-ОУН. У 20–30-х рр. був активним учасником громадського життя Галичини. Працював в організаціях “Сокіл”, “Просвіта”, академічному гуртку українських математиків, студентському гуртку “Рідної школи” імені П. Могили та ін. У 1939–1940 рр. командував відділом “Веркшуц” в Стараховіце, а з березня 1940 р.-повстанським штабом ОУН. Д. Грицай був учасником ІІ Великого збору ОУН у Кракові, що відбувся 31 березня – 3 квітня 1941 р. У 1941–1942 та 1944-1945 рр. був військовим референтом Проводу ОУН.
У 20–30-х рр. ОУН широко використовувала для вишколу кадрів різноманітні просвітянські, кооперативні та спортивні організації. Членам ОУН рекомендувалося вступати у чинні спортивні гуртки при таких легальних українських товариствах, як “Сокіл”, “Луг”, “Просвіта” та ін., а також організовувати нові. У ці роки Дмитро Грицай плідно працював в організації “Сокіл” у Самборі, Самбірському повіті та в рідному селі Дорожів. Як представник самбірської повітової організації “Сокіл” він спричинився до відновлення роботи сокільського товариства у рідному селі5. Зокрема, 13 липня 1930 р. з ініціативи Дмитра Грицая у Дорожеві були скликані звичайні загальні збори Пожарно-руханкового товариства “Сокіл”6. Головував і виступав на них тодішній дорожівський священик о. Василь Шевчук, в майбутньому-капелан УПА о. “Кадило”. Дмитро Грицай активно працював у рідному селі Дорожів у різних напрямах. Кожен його приїзд пожвавлював роботу в читальні “Просвіти”.
У 2000 р. у віці 98 років Онуфрій Сенюх, колишній дорожівський дяк та багатолітній голова читальні “Просвіти” у с. Дорожів Середній (назва частина села) згадував, що Д. Грицай був одним із його найактивніших помічників при організації читальні “Просвіти”, яка розпочала свою роботу 1931 р. Буваючи в селі, Д. Грицай ніколи не пропускав Служби Божої, співав у церковному хорі10. Наведені факти підтверджуються матеріалами ЦДІАУЛ. Так, документи читальні “Просвіти” с. Дорожів свідчать про активну громадську діяльність О. Сенюха. На загальних зборах “Просвіти” 26 червня 1932 р., 29 липня 1933 р., 12 березня 1937 р. його обирали головою читальні11, а 9 червня 1935 р. – господарем читальні.
22 грудня 1931 р. о 18 годині Дмитро Грицай урочисто відкрив свято на честь Івана Франка, виголосивши промову про значення “Просвіти”. Після цього всі співали українських патріотичних пісень, а далі дивилися виставу.У ЦДІАУЛ віднайдено документи за 1932 та 1933 рр., у яких йдеться про Д. Грицая. Перший з них – це звіт читальні “Просвіти” с. Дорожів за період від 1 липня 1931 р. до 30 червня 1932 р. У додатку до нього є список книжок, набутих читальнею за цей час. Усього було отримано в дар 19 книг, які коштували 89,55 злотих. Усі книги були оправлені, скаталогізовані і знаходилися у читальні. Впродовж року прочитано 686 книг. Найбільше читачів цікавили книги на історичну тематику. Дуже часто для бібліотеки купувалися не нові, а уживані книги. В списку зазначено книгу Олекси Кузьми “Листопадові дні 1918 р.” (ціна 15 злотих), яку подарував Д. Грицай. Книга розгортає перед читачами широку панораму перебігу Листопадового чину, творення Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) і тритижневих боїв за Львів.
На початку 30-х рр. Дмитро Грицай, крім навчання у Львівському університеті, громадської роботи у Львові та Самборі, встиг багато зробити й для піднесення національно-культурного рівня своїх односельчан. Цьому сприяла активна робота у дорожівській “Просвіті”, де він виявив себе як вправний організатор багатьох заходів і добрий оратор. Завдяки громадській роботі Дитро Грицай зумів набути значного досвіду, яким пізніше скористався, перебуваючи в лавах націоналістичного підпілля 30–40-х рр. ХХ ст.
Джерело: Гнатюк В. "Із львівського періоду революційної діяльності Дмитра Грицая (1929-1934 рр.)"
Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.
