У ХХIII томі "Літопису Української Повстанської Армії" уміщено дві статті про героїчного дрогобицького єврея-лікаря на псевдо "Кум". 

Цей медик середніх літ, низького росту, худорлявий, з високим, у зморшках, чолом та буйною чорною чуприною, перед Другою світовою війною мешкав зі своєю сім'єю в Дрогобичі, де займався приватною практикою. Працював тут лікарем і за радянської влади (1939-41рр.) Німці, зайнявши місто  у 1941 році, розтріляли його сім'ю. Деякий час самітній лікар переховувався у поблизьких лісах, харчувався в українських селян. У 1943 році зголосився до медично-санітарної служби одного з підрозділів УПА. 

На початку 1944 року, коли неподалік міста Сколе проводився вишкіл старшинської школи УПА "Олені" , де курінним лікарем у сотні хорунжого "Коника" був стрийський єврей Самуїл Нойман ( псевдо "Максимович"), дрогобицький доктор-єврей обійняв пост у вишкільній сотні хорунжого "Щита". Тут він навчав бійців справі надання першої медичної допомоги і проведення протиепідемічних заходів. 14 жовтря 1944 року чисельний більшовицький загін оточив старшинську школу "Олені". У нерівному бою загинув разом зі своїм штабом Поль - командир школи. Більшості повстанців, усе ж, удалося з боєм вирватися з оточення й продовжувати командирські навчання та бойові рейди. 

Із двадцятиособовою мобільною групою керівників старшинської школи під командою сотенного "Щита" доктор "Кум" - у частих сутичках з енкаведистами - промандрував горами Станіславщини і Дрогобиччини сотні кілометрів. У 1945-46 роках "Кум" завідував підпільною лікарнею в Карпатах, де по-батьківськи піклувався пораненими повстанцями. Проводив часті обходи хворих і поранених, що лежали в розкиданих по лісистих гірських місцевостях хатинах, заспокоював цих повстанців порадами і жартами, підбадьорював, що з приходом весни стане краще переховуватись у лісах і вести боротьбу з червоними окупантами. З розмови хорунжого УПА Б. Подоляка з лікарем "Кумом" випливає, що лікар був переконаним сіоністом. За висловлювання в сіоністському дусі в 1939-40 рр. агенти НКВД могли арештувати лікаря, але через національну солідарність євреїв, котрі служили в цих органах і в дрогобицькій радянській адміністрації, така доля його оминула. Перебуваючи у Відні, Празі і Римі ( очевидно, під час медичних студій), "Кум" багато наслухався про соціалістичну систему, і навіть повірив у її ідеальність. Але згодом, у Дрогобичі в 1939-41 роках побачив, яка це "високолюдяна" система. Залишившись без сім'ї, він міг втекти із лав УПА і податися до радянської влади, де б йому радо допомогли місцеві і приїжджі зі сходу євреї, що зайняли відповідні керівні пости. 

У складних життєвих обставинах вольовому за характером "Кумові" стали близькими стремління бійців УПА котрі воювали за незалежність України. І він вирішив іти з повстанцями до кінця у їхній боротьбі, опікуючись ними як лікар. Узимку 1946 року, коли довкола "шпитальки" в Карпатах залягли глибокі сніги, її місцезнаходження вивідали енкаведисти й оточили. Не бажаючи здаватися ненависному ворогу, поранені і хворі повстанці кінчали своє життя пострілами з пістолетів. Лікар "Кум", усе ж, зробив спробу вибратися з оточення. У білому халаті, він побрів глибоким снігом у, здавалось би, рятівному напрямку. Та коли побачив і там кільце облавників, зупинився, приставив собі до чола пістолет і вистрілив.

Є й інша версія загибелі "Кума". Її переповів директор Центру досліджень визвольного руху України Володимир В'ятрович Оксані Пахолко - авторці статті у газеті "Експрес" від 2-9 лютого 2006 року. Там написано про цього лікаря: " ... Єврей доктор Кум... пішов у повстанці, щоби віддячитись українцям за те, що врятували його від фашистських переслідувань. Спершу він був членом національної самооборони на Долинщині, потім - начальником штабу і лікарень повстанців. Коли 1946 року в Галичині НКВД зігнало у села війська, які робили облави на ліси, підпільний шпиталь доктора "Кума" оточили. Він організував перенесення поранених у криївку, а коли почався бій, не задумуючись, пішов під кулі, прикриваючи собою поранених. Завдяки героїзму доктора "Кума" шістьом із 26 вдалося втекти. "Кума" застрелили, коли він прикрив своїм тілом аптекарку Христю... "

30 травня 1947 року Українська Головна Визвольна Рада посмертно нагородила дрогобицького лікаря-єврея "Кума" Срібним Хрестом Заслуги. 

Наші пошуки справжнього імені доктора Кума не увінчалися успіхом. Розмови з багатьма повстанцями, що вижили і в свій час зустрічалися з цим лікарем або чули про нього від бойових побратимів, також не дали бажаних результатів. Хтось із старих дрогобичан ніби згадував про єврея-лікаря з ознаками особи, описаними на початку цього матеріалу, і навіть допускав, що він міг мешкати десь на початку вул. Івана Франка у Дрогобичі й носити прізвище з початковою буквою "К". Але поки що це лише здогади.

Джерело: М. Богаченко, М. Романяк "Медицина Дрогобича"