Федір Нечипір, син Івана, народився в 1931 році у селі Волоща. Їх родина була чесною, глибоко релігійною, шанованою в селі.Ще навчаючись у  школі, симпатизував ОУН-УПА. Під керівництвом станичного Марка-Крука стає розвідником. Молоді хлопці, а саме: Іван Стебельський, син Петра, Іван Стебельський, син Андрія, Василь Пінчак, Василь Павлюх, Федь Павлюх та інші створили групу молодих підпільників. Вони вели велику патріотичнудіяльність серед своїх ровесників: агітували не вступати в колгоспи, діставали зброю. Серед тих підпільників був Іван Закалець, який долучився до основного складу боївки СБ. Повертаючись у 1946 році із завдання, біля сільського цвинтаря він натрапив на засідку чекістів- сміливо вступив у бій, й якому був тяжко поранений. Нелюди добили партизана.

За Федором також вели полювання- планували зловити його на гарячому під час зустрічі з Марком. Однак злочинний план не вдався.

Але взимку 1950 року Федора з друзями підступно арештували. Герої не видали нікого. Усіх засудили (трибуналом Дрогобицької області) на 25 років. Покарання Федір Нечипір відбував на Колимі та в Магадані. Учасник Норильського повстання. Потім- Воркута.

Звільнився в 1955 році й повернувся в рідне село. Працював на торф`яному кар`єрі. Після проголошення незалежності України брав активну участь у створенні осередку Товариства української мови імені Тараса Шевченка "Просвіти", побудові могили "Борцям за волю України". Член Всеукраїнської спілки політв`язнів України, Братства ОУН-УПА. Їздив у Київ з протестами. Скрізь був прикладом для молоді, своїх дітей та онуків. Помер Федір Нечипір у 2000 році.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.