Федір Ничипір, син Трохима (псевдо "Голуб") народився в 1916 році у селі Волоща Дрогобицького району в родині бідних селян-рільників.

Федір виростав спокійним, чесним і релігійним хлопцем, співав у церковному хорі, вишивав рушники для церковних ікон, які зараз знаходяться у музеї "Дрогобиччина".

Федір Ничипір брав активну участь у створенні УНС, а опісля без вагань із зброєю в руках приєднався до боротьби з більшовицькою владою. Як член ОУН не йде в ряди Червоної Армії, а вступає в лави українських партизан- вояків УПА. Провід організації довіряє йому бути господарем села: призначає станичним.

Улітку 1946 р. група повстанців квартирувала в хаті Федора Барана. За доносом зрадника гарнізон НКВД оточив хату. Почався бій, в якому Федора Ничипора важко поранили. Вискочивши з хати він відступав убік церкви, до подвір`я священника Фока, залишаючи після себе криваві сліди.  По слідах крові НКВДисти знаходять повстанця. Побачивши кадебістів, Федір Ничипір витягнув пістолет, притулив до скроні й промовив: "Не здамся". Постріл у голову- і полилася гаряча кров. Де похований герой, невідомо.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Бенедьо Грущак.