До симпатичиих особистостей з легким гумором, а piвночасно з відчуттям великої обов'язковости в праці належав бл. п. о, Григорій Кандя. Народжений Б лютого 1893 року в Мервичах, пов, Жовква, в Галичині, в родині Михайла Канди і Параскевії з роду Михальчук, перші чотири кляси гімназії закіичив в Академічній гімназії у Львові, а інші в Тернополі, де склав іспит зрілости в 1911 р. Того ж року почав богословські студії в університеті у Львові, згодом одружився з Оленою Шумською, донькою Юрія і Вікторії з роду Паньківських і був висвячений в грудні 1916 року Преосвященним о. Григоріpiем Хомишиним. Перше його душпастирське зайняття було сотрудництво в Ярославі. З0 травня 1920 р. отримав завідательство парохії Нагiрці, Куликівського деканату. 3 травня 1922 р. перенесено його на завідательство парохії Михнівець, Жукотинського деканату, де залишився пізніше парохом.

25 березня 1935 р. іменовано його завідателем Жукотинського деканату. У цій парoxiї, до якої належала, як дочерна, церква в Бистрім, перебув тринадцять літ. Для обидвох церков закупив потрібні речі, привів до ладу парохіяльні будинки і грунтовно відновии будинок читальні т-ва "Просвіта", де кожної неділі сходились парохіяни, а їх парох подавав їм з часописів вісті світових подій. У Михнівці оснував о. Канда першу в Галичині "Молоду Просвіту", а його улюблена доня Теодозія випозичала із своеї бібліотеки книжечки малим і старшим дітям. В залі читальні відбувалися різні вистави, які приготовляв сам отець, а за при- бутки з тих вистав закуповунано книжки та побудовано приміщення під кооперативу, яка відтак гарно розвивалася. 29 серпня 1935 р. о. Григорій одержав парохію Лішня, Дрогобицького повіту. Тут також вклав багато праці, відновив церкву, приходство та побудував великий, мурований дім, в якому містилися: читальня "Просвіта", кооператива та молочарня "Масло-Союзу". В цьому домі містилась також велика заля для вистав. Жертви на будову складали добровільно свідом селяни. В 1951 р. Кир Константин надав о. Канді парохію Мейсвіл, Па. (парохія мала коло 150 душ).

Парохія була занедбана, потребувала багато праці і матеріяльного вкладу, щоб усе допровадити до порядку. В церковній касі було стільки, щоб покрити біжучі видатки. Були також непорозумння між парoxіянами. Отець Канда у своїх проповідях заохочував до співпраці з ним, просив, шоб забули взаемно свoї гніви, а старалися призбирати фонди на відновлення церкви, парохіяльного дому й упорядкування цвинтаря та сплачення різних довгів. I слова його не пішли намарне! Внедовзі призбирано фонди на відновлення церкви, закуплено нові ризи, євангелію та інші церковні книги. Мистець проф. Петро Андрусів відмалював церкву та намалював сім великих нових ікон. Малярка Христина Дохват золотила і проектувала тетрапод. Відновлено також пароxіяльний дім і частинно упорядковано цвинтар. В парохії часто відбувалися св. Міcії. Отець Канда кілька років сповняв також уряд декана і Владика Константин наділив його званням радника. Та не довго тішився овочами своеї праці, бо вже в січні 1959 року занедужало його серце.

Під час перебування в шпиталі сусіди, о. Сулик і о. Юрій Дубицький заступали недужого в Богослужбах, а добрі парохіяни оплачували піклувальниць, які вдень і вночі пересиджували біля хворого. Це була хоч частинна відплата отцеві за його труди. 7-го листопада перестало битися серце отця Григорія Канди. Похоронено його на парохіяльному цвинтарі, при великому здвизі народу та з участю Кир Йосифа Шмондюка і 72-ох священиків і монсеньйорів, шщо е доказом, яку прихильність і пошану мав Покійний у духовенства й вірних. Спи, друже, спи, про волю-долю нашої Церкви й України Господа моли!

Джерело: "Дрогобиччина-земля Івана Франка" Л.Луців Том 1