Григорій Михаць, син Петра, народився 15 листопада 1904 року в селі Раневичі, біля Дрогобича. У сім`ї Михаців було 4 сини й донька. Григорій навчався спочатку в сільській школі, а згодом- у Дрогобицькій школів № 10. Закінчивши на відмінно шкільні студії, продовжив навчання в  українській державній гімназії міста Перемишля.

Після розпаду Австро-Угорської монархії (1 листопада 1918 року) Перемишль окупували польські війська- педагогічний колектив гімназії переїхав у Дрогобич. Тут, а потім у Стрию, Г.Михаць продовжив навчання.

У 1926 році став студентом філософського факультету Краківського Ягелонського університету, де вивчає математику і фізику. Після закінчення університету захистив наукову роботу та отримав диплом магістра філософії в галузі математики.

Від 1939 року працював викладачем Дрогобицького електро-механічного технікуму, потім- заступником директора з навчальної роботи (до 1965 р.). Був чудовим педагогом та вихователем молоді, який усіма способами боровся проти русифікації та відстоював українське. У своєму будинку, що на вул.Раневицькій, 7, відкрив своєрідний дім "Просвіти". Сюди часто приходили студенти та викладачі, яким він правдиво розповідав про голодомор-геноцид рідного народу, депортацію в Сибір, неминучість розпаду Радянського Союзу, необхідність працювати для України; давав додому читати заборонену літературу. Ці твори згодом під час обшуку вилучили органи КДБ.

У 1965 році вийшов на пенсію та продовжив працювати викладачем математики технікуму. Г.Михаць писав десятки листів до керівників держави та уряду, відомих письменників, у Міністерство освіти, Міністерство культури щодо необхідності збереження української мови, пам`яток історії та культури, спорудження пам`ятника Тарасові Шевченку. Він робив усе можливе, щоб в рідному селі Раневичах врятувати церкву, яку перетворили на склад. І таки домігся, що склад тут зліквідували, а по цвинтарю, який біля церкви, перестали їздити машини й трактори. Григорій Михаць щоденно, впродовж усього життя, подвижницьки працював для піднесення національної свідомості українців.

У 1970 році розпочав переклад книги Єжи Єнджиєвича "Українські ночі або родовід генія" про Тараса Шевченка. Однак, спілка письменників Української РСР повідомила про незацікавленість цією працею. У 1986 році подарував господарям  кожної хати рідного села "Кобзар". Він своїм прикладом та жертовною працею показував українцям шлях до свободи.

Григорій Михаць відійшов у засвіти 27 січня 1992 року.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.