Під одним із кам`яних надгробків на вулиці М.Грушевського у Дрогобичі упокоївся Григорій Сенечко (1892-1968 рр.).

Родинне коріння Сенечків знаходиться в с.Дроздовичах на Старосамбірщині.

Батьки Григорія володіли значними угіддями і дали добру освіту вісьмом синам і доньці.

Після закінчення Перемишльської гімназії та однорічної офіцерської школи Григорій служив ад`ютантом  Франца-Фердинанда.

Коли 1листопада 1918 р. постала Західно-Українська Народна Республіка, поручник Григорій Сенечко негайно прибув до Перемишля та ввійшов до військової команди оборони міста.

Невдовзі Григорій став членом Військової ради, яка керувала захистом міста від польських військ.

Першого березня 1919 р. Григорія підвищили до звання сотника. У зв`язку з відступом, відважний гармаш на посаді офіцера опинився на Великій Україні.

Невдовзі обстановка на фронтах змінилася. Нечисленна ЧУГА, в складі якої перебував сотник, потрапила в полон до поляків. Там він поневірявся, поки його не викупили брати.

Пізніше Григорій увійшов до підпільної УВО, організованої полковником Січових Стрільців Євгеном Коновальцем. Організація скерувала сотника на Волинь.

1926 р. польська поліція викрила й арештувала галицького підпільника, який навмисно вкоренився в осередок КПЗУ. Григорія Сенечка засудили до 10 років тюремного ув`язнення. З них чотири роки відбув у  сумнозвісній Березі-Картузькій.

На волю вийшов 1934 року, очевидно, за амністією. Тоді йому було 42 роки. Він осів у Дрогобичі, бо в місті і в повіті проживали його брати. Одружився.

У сім`ї Сенечків народилися сини Орест і Юрій.

За допомогою братів колишній гармаш купив у Дрогобичі й у Трускавці крамниці і віддався торгівлі.

1935 р.став головою філії купців і промисловців у Дрогобичі. Помешкання Григорія радо відчиняло двері колишнім воякам Армії УНР та УГА.

Часто вечорами Григорія викликали на багатогодинні й безсонні допити до страшного будинку обласного управління НКВД на вулиці Стрийській. Закидали участь в УГА.

Помер Григорій Сенечко в 1968 році.

 

 

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Роман Пастух.