Після закінчення у 1977 СШ № 5 м. Дрогобича, працював автослюсарем в ДУМБ № 5. Строкову службу проходив у Забайкальському військовому окрузі.

 

У 1983 закінчив факультет журналістики Львівського ВВПУ (за фахом військовий журналіст) та був направлений на Чорноморський флот, де проходив службу до 1992 року.

У 1983–1986 та 1988–1992 — редактор багатотиражної газети «Вимпел» 7-го Навчального загону ім. адмірала Ф. Октябрьского Чорноморського флоту.

У 1986–1988 — кореспондент газети «Флаг Родины» Чорноморського флоту.

У травні 1989 був одним із ініціаторів створення Севастопольського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Голова Севастопольського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка у 1989–1992 та 1994–2003.

 

У 1990 організував севастопольських просвітян на вибори до Севастопольської міської ради. Троє членів «Просвіти» стали депутатами та утворили у Севастопольській міській раді депутатську групу «Україна».

28 липня 1991 року брав участь у 1-му з'їзді офіцерів України, на якому була створена Спілка офіцерів України, був обраний членом Виконавчого комітету СОУ.[3]. Після відмови вийти з організації та засудити її діяльність, був звільнений за «антикомуністичну та антиконституційну діяльність» з лав збройних сил СРСР Після провалу путчу ГКЧП на службі поновлений. Був представником Верховної Ради України у Севастополі з питань проведення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

Микола Гук першим у Севастополі, влітку 1991 року, підняв національний прапор України.

 

4 вересня 1991 pоку на кваpтиpі О. Подольного зібралася група військовослужбовців ЧФ: капітани 3 pангу Вадим Махно, Олександp Пляшечников, майоpи Анатолій Капінос, Володимиp Холодюк, Віталій Рожманов, капітан-лейтенанти Ігоp Тенюх, Микола Гук, капітан-лейтенант запасу Олександp Подольний, капітан запасу Богдан Корпан, стаpший пpапоpщик Василь Федоpончук, пpапоpщики Михайло Климчук та Микола Фіялковський. Обговоpили підсумки pоботи 1-го з'їзду Спілки офіцеpів Укpаїни. Виpішили ствоpити осеpедок Севастопольської оpганізації СОУ. Його пеpшим головою обpали капітан-лейтенанта Ігоpя Тенюха, заступником — майора Володимира Холодюка. Під Новий 1992 рік Микола Гук, будучи редактором газети «Вимпел», випустив часопис з текстом військової присяги на вірність українському народу та Гімном України.

 

Через тиждень, 8 січня 1992 року, випустив черговий номер газети з великою редакторською статтею «О Україно, о рідна ненько, тобі вірненько присягнем». У січні 1992 році за видання військової газети «Вимпел» українською мовою, прийняття присяги на вірність Україні та намагання привести до неї курсантів та офіцерів 7-го Навчального загону КЧФ удруге звільнений зі служби командуванням Чорноморського флоту.

У 1992–1994 — старший офіцер Соціально-психологічного управління Міністерства оборони України.

З червня 1994 до жовтня 2003 — редактор відділу газети ВМС України «Флот України». Член виконкому Спілки офіцерів України з 1994.

 

У березні 1995 заснував та редагував першу україномовну в регіоні газету «Дзвін Севастополя». Один з авторів Нагрудного пам'ятного знаку «5 років ВМС України», який був впроваджений у серпні 1997 року. У 1998 кандидат в народні депутати України по одномандатному виборчому округу N224, м. Севастополь. З 1998 по 2003 — заступник голови товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

У 2003—2006 був головним редактором газети «Нація і держава» та членом головного проводу Конгресу українських націоналістів. З 1999 по 2003 — директор видавництва Севастопольського товариства «Просвіта». Кандидат у народні депутати України у 2002 по одномандатному виборчому округу № 121, посів друге місце.

 

Почесний голова Севастопольського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка з 2003 року.

Міський голова Дрогобича (2006—2010).

З лютого 2014 року — начальник відділу інформаційного забезпечення Трускавецької міської ради.

Нагороди:

 

    Нагрудний хрест «Орггрупа ВМС України» (1993).

    медаль «Офіцерський хрест з мечами» Спілки офіцерів України (1996).

    медаль «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» (1999).

 

 Джерело:  Екс-мер Дрогобича очолив відділ інформзабезпечення у Трускавецькій міськраді

Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березень 2014.