Ігор Борис, син Володимира, народився 4 травня 1983 р. в Дрогобичі. Навчався в середній школі № 5 рідного міста. Потім поступив у Дрогобицьке професійно-технічне училище №19. Після закінчення навчання, у 2001 р, зі своїм товаришем добровольцем пішов до армії- вважав це чоловічим обов`язком. Служив у військовій частині А-0284 м.Хирова (95-а аеромобільна бригада). Ще у віці 14 років почав серйозно  займатися спортом, якому присвятив усе своє життя.

У 2009 р. виконав норматив майстра спорту з пауерліфтінгу (з офіційним результатом 245 кг. у жимі лежачи). Неодноразово брав участь у чемпіонатах України. Щороку був почесним учасником обласних змагань. Любив їздити на мотоциклі. Мав багато друзів. Як справжній  патріот країни, відстоював свободу в Києві під час зимових подій на Майдані 2013-2014рр.

21 травня 2014 року мобілізований і проходив військову службу у складі 24-ої окремої механізованої бригади  ім.Данила Галицького. З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Був душею 2-го батальйону.

Ігор Борис загинув, захищаючи рідну Україну, 11 липня 2014 р., в Зеленопіллі Луганської області внаслідок обстрілу, біля 4:30 годин ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град» базовий табір українських військових. Ігор був люблячим чоловіком і чудовим батьком. Залишилися маленька донечка Поліна та син Максим. Дрогобичани назавжди запам`ятають його усміхненим, життєрадісним.

Кількатисячна процесія пройшла вулицями Івана Мазепи, Лесі Українки, П.Орлика, Володимира Великого, 22 Січня- до Алеї Слави на Полі Скорботи. Тут, поряд із невинно убієнними жертвами НКВС та полеглими вояками УПА, спочиває Герой нашого часу Ігор Борис. Нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). На його честь буде названа вулиця, уже встановлені дві пам`ятні таблиці на приміщеннях школи та училища, де він навчався. Ухвалою сесії Ігореві Борису привоєно звання "Почесний громадянин міста Дрогобича".

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан" Богдан Пристай.