Ігор Дідач, син Йосипа, народився 20 листопада 1974 р. в м.Дрогобичі, де проживав до 7 років. Тут і почав навчання (СШ № 14). Батьки отримали квартиру в м.Трускавці на вул.Мазепи, тому продовжив студії у тутешній ЗОШ № 1. Закінчив і музичну школу.

Після здобуття неповної середньої освіти поступив у медичне училище (в м.Костополі Рівненської області, спеціальність- "медсестринська справа"). Працював у фізкабінеті санаторію "Дніпро" м.Трускавця, де познайомився зі своєю майбутньою дружиною Наталею. Він був уважним і дуже хорошим батьком.

Згодом працював у санаторії "Юність", також їздив на заробітки в Чехію. Повернувшись із Чехії, працював масажистом БОЛ № 1 м.Трускавця. Згодом узяв в оренду масажний кабінет, потім винаймав друге приміщення, де відкрив салон краси. За час своєї роботи тато вилікував багато людей, хворі завжди відгукувалися про нього, як дуже хорошого масажиста та добру людину. Пізніше переїхав у Київ, де працював на трьох роботах.

У листопаді, коли почалася Революція Гідності,  зібравши друзів, дочки Ігоря вирушили на Майдан, де були побиті кийками сатрапів Януковича. Після цього, Ігор сказав: "Я не дозволю бити моїх дітей, нікому не дозволю" і записався до  лав самооборони. Після кожного робочого дня він приходив на Майдан, де був цілу ніч, зранку знову йшов на роботу.

У квітні 2014 р. він один із перших записався до лав Національної Гвардії України, пройшовши навчання в Нових Петрівцях. Їхній батальйон ім.Кульчицького відправили на гору Карачун, біля міста Слов`янська. На другу ротацію Ігор зі своїм батальйоном стояли на блокпості в с.Шандриголове.

Ігор був справжнім патріотом і свідомим громадянином. 15 серпня 2014 р. у Трускавці під час короткої відпустки він затримав злодія, який пограбував жінку та передав його правоохоронцям.

Ігор Дідач помер у Київській лікарні 17 січня 2015 р. від важких травм, отриманих в зоні АТО рід час зіткнення автобуса з вантажівкою 5 січня на Артемівській трасі. Поховали Героя з усіма почестями 19 січня на Водохреща в с.Модричі, де проживають батьки дружини.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.