У другій половині ХIХ ст. в Галичині почалася нова хвиля українського національного пробудження, яка супроводилась виникненням багатьох українських громадсько -суспільних oрганізацій, як "Руська бесіда" (1864), "Просвіта" (1868), Товариство імені Т.Шевченка (1873) та інші. У 1863 р. у Львові започатковано український галицький театр. У духовному оздоровленні нації велику роль відіграло й гімнастичне Товариство "Сокіл", яке було створене у Львові 17 липня 1892 р., але широко розгорнуло свою діяльність лише з лютого 1894 р. Перші сокільські організації, між іншим, були засновані в Чехії Мирославом Тиршем на початку 60-х років. Вони швидко знайшли поширення серед слов'янських народів. Родоначальником фізичної культури в Галичині був Iван Боберський. Він 14 серпня 1873 р. у селі Доброгостові на Дрогобиччині. (Родовід- Боберських бере початок ще у галицько-князівській добі). Закінчивши гімназію і Львівський університет (філологічний факультет), молодий галичанин продовжив навчання в австрійському місті Грац, де, будучи членом українського товариства "Русь", захопився фізичною культурою! Пройшовши однорічний курс руханки (фізкультури)у Bідні та успішно склавши з нього іспити, він стає учителем фізкультури середніх шкіл. В останні місяці навчання йому випала нагода побувати у багатьох осередках фізичної культури Німеччини, Швеції, Чехії.

Повен творчої енергії i запалу фізичної культури в Галичині, Іван Боберський у 1901 р. повертається до Львова і приступає до задуманої праці. Та нелегко було подвижникові у цій діяльності, бо одна частина населення Західної України зовсім не мала поняття, що таке фізкультура, а друга вважала, що руханка котрі не мають що робити. Австро- і москвофільські інтелігентики та польські шовіністи насміхалися зі стрункого симпатичного професора фізкультури, називали його диваком і чинили йому всяку протидію. Але українські гімназисти i студенти симпатизували наполегливому спортовцю, гуртувалися навколо нього, ставали його послідовниками. Виступаючи на церемонії відкриття українського "Сокола", I.Боберський заявив: "Сокіл" - це новий українець, який сміливо зміриться своїми прикметами з англійцем, французом, німцем. "Сокіл" хоче працювати, боротись і приносити жертву, щоб український нарід дорівнював великим народам". Наполегливу діяльність задля розвитку фізичної культури 1.Боберський проводив у широкому обсязі і pізноманітно. Він об їхав усю Галичину, читаючи реферати про значення фізкультури для здоров'я людини і для формування стійкого духу нації. Професор І. Боберський популяризував руханку і спорт, видаючи численні спортивні журнали, як "Bісті з Запорожа" (1910 - 14), "Січові Вісті" (1912-14) та інші. Він написав ряд підручників із тіловиховання і книжечок на спортивну тематику: "Забави й гри рухові" (I - II, 1904 - 05), "Копаний м'яч" (1906), "Значення руханкових товариств" (1909), "Лавчина і Щеблівка" (1910), "Нові шляхи до тілесного виховання" (1911).

Іван Боберський багато спричинився до розвитку "Сокола". Від 1901 р. він-член старшини цієї української спортивної організації, а в 1908- 1914 рр. був ї головою.Під керівництвом I. Боберського "Сокіл" придбав чимало нерухомого майна (сокільські спортивні доми у Станиславові, Коломиї, Жидачеві, Денисові, Стриганцях; спортові плоші у Тернополі, Винниках, Станиславові), проводив масові руханкові вечори і прапорові здвиги (Стрий- 1909, Тернопіль -1910, Станиславів, Бережани- 1911, Калуш, Жовква, Снятин, Підгайці- 1912, Олеськ, Рава Руська- 1913), створив численні спортові клуби у містах Галичини: у Тернополі-"Поділля", у Станиславові-"Буй-Тур", у Стрию-"Скала", у Перемишлі-веслярський клуб "Сянова Чайка" і т. п., великі спортові секції у Дрогобичі, Бориславі, Коломиї та в інших містах. Регулярно проводилися в Галичині масові спортивні змагання. 

У 1918 р. Iван Боберський працює у секретаріаті військових справ ЗУНР, а в 1919 р. виїжджає до Канади і США для організації допомоги Укрaїнській Галицькій Армії. Від 1932 року наш видатний земляк проживав у Югославіiї (Тржич), де й помер у 1947 р. Під час одніеї з урочистостей I. Боберському було вручено срібну булаву керівника українського спорту і надано почесний титул: "Батько української фізичної культури". Велетенська подвижницька праця нашого земляка на благо фізичного і патріотичного розвитку українського народу ставлять його в один ряд із видатними постатями європейської фізичної культури - німцем Яном, чехом Тиршем, шведом Лінгом, французом бароном П'ером де Кубертеном, котрий відродив олімпійський рух. "Фізичну культуру I. Боберського актуальний на всі часи і для кожного народу. Лише тепер ім'я нашого заслуженого родака Івана Боберського випливае із тривалого забуття. Життя і одержима діяльність цього українського патріота, організатора національної фізкультури і спорту, талановитого спортсмена і здібного педагога достойні високої шани і гідного наслідування в нашій незалежній Батьківщині. 

Джерело: Михайло Богаченко "Іван Боберський-батько українського фізичної культури"    Упорядник Михайло Шалата "Дрогобиччина-земля Івана Франка"