Іван Чмола

Іван Чмола народився 6 березня 1892 р. в Солотвині Богородчанського повіту. Його батько Симеон був суддею, мати Кароліна походила із сім`ї німецьких купців Бунцлів. Хлопець був дванадцятим із тринадцяти дітей своїх батьків- вижили тільки два брати.

Народну гімназію Іван закінчив в Бережанах, а класичну- в Перемишлі. Закінчивши гімназію, поступає на філософський факультет Львівського університету (був студентом політехніки).

Із друзями пройшов усі Карпати, під час літніх канікул 1912 р. улаштував двотижневий табір на Говерлі, де 14учасників відбували скаутський та військовий вишкіл. Його можна вважати першим табором Українського "Пласту". Іван Чмола став засновником пластового таборування ділянки, де він заслужено був визнаний кращим скаут-майстром, одним із основоположників "Пласту" (разом із сином Івана Франка Петром) й стрілецького руху.

Коли Австрія оголосила 28 липня 1914 р. війну Сербії і австро-російська війна була неминуча, у Львові створили стрілецький мобілізаційний комітет, до складу якого увійшов І.Чмола. Цей комітет організував першу бойову сотню Українських Січових Стрільців під командою І.Чмоли.

У січні 1918 році була утворена друга сотня під командою І.Чмоли. Комендантом Січових Стрільців був Євген Коновалець, комендантом куреня піхоти призначено Андпія Мельника. Курінь піхоти складався з двох сотень, з яких кожна мала по 200 стрільців.

27-29 січня диверсанти зайняли київський арсенал, залізничні вокзали. Після сильного обстрілу міста,  зморені оборонці Києва, вночі із 7 на 8 лютого залишили столицю й відійшли на захід, у напрямку Житомира.

У кінці квітня 1918 р. замість поріділого куреня у відвойований Київ увійшов полк Січових Стрільців, що складався з трьох куренів по чотири сотні. А 30 квітні стрілецькі казарми оточили німецькі війська. Збір усіх стрілецьких старшин більшістю голосів вирішив скласти зброю як єдиний розумний вихід із цієї трагічної ситуації- таку точку зору обстоювали І.Чмола, Р.Сушко та інші. Пішла майже нанівець важка праця українських патріотів, що бажали збудувати сильну українську армію та мріяли про Незалежну Батьківщину.

У березні 1919 р.в Крем`янці створено так званий Кіш Січових Стрільців, який у липні перенесли до Старокостянтинова. Під проводом І.Чмоли Кіш розгорнув велику організаційно-вишкільну працю та став ідейним центром Січового Стрілецтва.При ньому зорганізували Пресову Квартиру СС, яка видавала газету "Стрілецька Думка". Кіш СС проводив активну роботу з підготовки поповнення Січових Стрільів, які вели бої проти більшовиків.

У грудні 1919 р., група Січових Стрільців була ослаблена тифом, перевтомлена тривалими маршами й не становила вже бойової сили.

6 грудня групу СС було демобіліовано. Частину Січових Стрільців долучилися до учасників Зимового походу, інші разом зі Штабом Групи відійшли на захід, де їх інтернували поляки. Серед них був і 27-річний полковник Київських Січових Стрільців І.Чмола.

У 1920-1921 р. Іван перебував у польському полоні. Відтак деякий час жив у Румунії. Опісля поселився у Відні та одружився з Ганною Мокроус. Повернувшись до Галичини, працює вчителемісторії  в Яворові, географії та тіловиховання у гімназії "Рідної школи". Одночасно студіює в Краківському університеті. Захистивши наукову працю з геології, одержав звання магістра з природничих наук.

У 1921 р. і.Чмола створює при яворівській гімназії 17-й курінь юнаів ім.М.Драгоманова та стає його зв`язковим.

У липні-серпні 1924 р. біля Підлютого проведено перший обласний інструкторський табір. Тут більше 100 учасників з різних місцевостей Галичини набували під проводом Івана Чмоли теоретичні знання пластового табірництва.

8 липня 1924 р. початок табору ознаменувався підняттям на 27-метровій щоглі українського національного прапора, першого в історії пластового табірництва.

29 липня 1925 року, після закінчення другого обласного табору у Підлютому, "Чмоль" із яворівськими пластунами вирушив на Другу Крайову Пластову Зустріч у Бубнище. Учасники під проводом Чмоли  вирушили на гору Rлюч, де промаширували повз могилу усусів. Відтак з Ключа зійшли до річки Кам`янки та рушили на Лавочне. Пластуни успішно дісталися Маківки, де впорядкували стрілецькі могили.  Для своїх бойових побратимів, які назавжди залишилися в землі Маківки, Іван Чмола сам виготовив таблицю з написом "Спіть, хлопці, спіть, про волю-долю сніть", яку встановили  на високому березовому хресті.

Центром пластового таборування стала гора Сокіл. Тут біля Підлютного, опікун "Пласту" Митрополит Андрей Шепицький  виділив площу під табір, офірував на нього чималі кошти й дозволив на місці будівництва рубати дерева. Так, завдяки допмозі глави УГКЦ, у 1926 р. було розпочато зведення найбільшого табору в Українському "Пласті". Ударною силою став загін під керівництвом І.Чмоли.

У 1926 р. побудовано два помешкання та кухню.

А у 1928 р. зведено четверте приміщення, "Команду" для табірного керівництва та кімнату для хворих. 

1929 р. - "Світлицю", в якій вільно розміщувалося 500 чоловік. Табір на Соколі відповідав найкращим зразкам європейських скаутських таборів.

Від 1927 р.тут проводились юнацькі та дівочі зміни по 100-200 учасників кожна. Табір часто відвідували представники українського громадсько-політичного проводу. Двічі це робив митрополит Андрей Шептицький.

Коло зацікавлень прославленого скаутмайстра не обмежувалося літнім таборуванням.

У січні 1930 р. І.Чмола в Славську організовував перший лещетарський пластовий табір.

Навесні 1930 р. у Львові засновано перший і єдиний у Галичині сеніорський курінь імені скаутмайстра Степана Тисовського, який очолив І.Чмола.

За велику роботу на користь Українського Пласового Уладу Івана Чмолу нагороджено відзнаками "За значне діло" та "Свастика заслуги". Згодом працює гімназійним учителем у Яворові. Після ліквідації польською владою "Пласту" в  Галичині  Івана Чмолу заарештували. Він відсидів у польській тюрмі 20 місяців.

Псля звільнення 1932 р. переїжджає у Дрогобич, де до 1939 р. працює вчителем географії та фізкультури гімназії.

З початком Другої світової війни поляки його знову арештовують та ув`язнюють  в концтаборі Береза Картузька.

У 1939-1941 рр. Іван Чмола виконував обов`язки завідувача педагогічним домом десятирічки.

22 червня 1941 р. Івана Чмолу заарештували співробітники НКВС,  а згодом закатували у Дрогобицькій тюрмі.

У вересні 1991 р. на будинку № 21,вул.Стуса, який належав Іванові Чмолі та звідки забрали його енкаведисти на вул.Стрийську,3, встановлено пам`ятну таблицю.

 

 

 

За матеріалами ЗМІ. Богдан Пристай.

Hosting Ukraine