Довге, нелегке, але багате на розмаїті події життя дарувала доля корінному дрогобичанину Іванові Губицькому, синові Михайла і Марії Губицьких. Рано залишившись сиротою, Іван переборов перепони, навмисно створені для українського населення, і опанував професію залізничного слюсаря, в якій не знав таємниць. Високий фаховий рівень, твердий характер, допомогли йому згодом витримати 32 роки пекла сибірських концтаборів та вимушене проживання далеко від України. Зазнали більшовицьких репресій його дружина і син.

До арешту І.Губицький перебував у гущі громадсько-політичного життя Дрогобиччини. Разом із групою однодумців був засновником у місті Українського культурно-просвітницького Товариства "Робітнича Громада" ім.І.Франка, залишаючись постійним членом його правління і безкоштовно виконуючи обов`язки бібліотекаря. Стараннями І.Губицького книгозбірня перетворилася в найбагатшу серед тих, що існували при українських інституціях Дрогобича між двома світовими війнами.

Пізніше бачимо І.Губицького в організаційному комітеті для побудови дитячої оселі ім.І.Франка на колишній садибі батьків Каменяра в с.Нагуєвичі, серед членів ЦК Української соціал-демократичної партії. У ті роки І.Губицький брав активну участь в аматорських гуртках при Товаристві "Робітнича Громада", що постійно давали вистави, концертували для українського населення з метою піднесення загальної націоналістичної свідомості.

З приходом у вересні 1939 р. окупантів І.Губицький, не чекаючи обшуку в приміщенні Товариства, напівтаємно спакував "громадівську" книгозбірню на воза та переправив додому. Як спеціаліста залізничного транспорту, влада відрядила І.Губицького на курси перекваліфікації до Ленінграда (тепер Санкт-Петербурга), де він пробув кілька місяців. Це і врятувало його на деякий час від репресій НКВД. Але коли приїхав із Ленінграда, книгозбірні не застав- енкаведисти знайшли її в його хаті та знищили.

Під час німецької окупації та в час повернення більшовиків Іван Губицький сприяв членам ОУН-УПА у їх героїчній боротьбі за волю України.

Повернувшись із Сибіру, І.Губицький останні півтора десятиліття мешкав у чужій квартирі, позаяк його власний дім з усім майном був конфіскований і проданий.

Іван Губицький докладно знав старовину рідного Дрогобича: відомих діячів часу, ремесла, торгівлю, культурно-мистецькі, політичні події, звичаї, традиції, побут мешканців.Він заслужено користувався репутацією живої енциклопедії Дрогобича першої половини ХХ століття. Охоче розповідав про довоєнний Дрогобич, минувщину міста в підгір`ї Карпат.

Помер І.Губицький 22 листопада 1995 р. Добра, світла була людина.

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Роман Пастух.