Іван Макух народився 17 вересня 1872 р. в селі Дорожів у бідній багатодітній сім`ї. Початкову освіту здобув в однокласній школі, яку не  зміг закінчити через скрутне матеріальне становище.

З 1882 р. навчався у чотирикласній школі.

У 1887 р. поступає до Дрогобицької гімназії. Завдячуючи  Л.Мартовичу та В.Стефанику популяризував ідеї Русько-української радикальної партії, за що був відрахований з гімназії.

1892 р. вступив до Львівської академічної гімназії, де через "невідповідну поведінку" зазнав переслідувань. Відсутність коштів на навчання змусила його давати приватні уроки. Під час навчання познайомився з І.Франком та М.Павликом, які мали величезний вплив на молоде покоління.

У 1895 р. продовжив навчання на правничому факультеті Львівського університету. Водночас, влаштувався на роботу в адміністрацію Наукового товариства ім.Т.Шевченка (НТШ).

Від 1901 р. розпочав адвокатську практику у Львові. Як активний член РУРП редагував і видавав друкований орган радикалів "Громадський голос". З 1905 р. разом із Г.Гарматієм підпільно переправляв до Львова революційну літературу.

У 1906 р., після складання адвокатського іспиту, І.Макух переїхав у с.Більшівці (біля Галича) до канцелярії адвоката Цедербаума.

1 січня 1907 р. відкрив адвокатську канцелярію в Товмачі. Цього ж року І.Макух очолив повітовий виборчий комітет у місті Товмачі.

У лютому 1908 р. І.Макуха обрали кандидатом у посли в Товмацькій і Тисменицькій судових округах до Галицького сейму.

У 1910-1913 рр. опікувався народним шкільництвом у Галичині. Часто вказував на недостатню кількість вчителів, низьку оплату праці, їх переслідування з політичних мотивів.

У ході виборчої кампанії 1913 р. до Галицького сейму І.Макух здобув перемогу над своїм основним кандидатом з польського боку Урбанським.

З початком Першої світової війни І.Макуха мобілізовано у полк загального ополчення, а згодом- помічником жандармерії в Товмачі.

У 1914 р. його вислано до Солотвино на фронт проти російської кавалерії. При відступі, виснаженого Карпатською кампанією, хворого, І.Макуха у грудні 1914 р. звільнили з військової служби, після чого він переїхав у Відень, де проживав до липня 1915 р.

У червні 1915 р. австрійські війська звільнили Галичину, після чого І.Макух отримав дозвіл на повернення до Товмача, де залишалися його дружина та четверо дітей. Тут продовжив адвокатську діяльність. За свою діяльність І.Макух відзначений австрійською владою "Цивільним хрестом за заслуги" ІІ ступеня. З початком Брусилівського прориву у червні 1916 р. Іван Макух змушений емігрувати до Нового Санча.

У листопаді 1916 р. повернувся до Львова, де працював у централі та "Союзі збуту..."

1917 р. брав активну участь у діяльності "Централі відбудови краю" (Краків).

У травні 1917 р. перебував у Сяноку, де контролював відновлювальні будівельні роботи.

У 1918 р. повернувся до Товмача, де після проголошення Незалежності Української Народної Республіки пожвавилося суспільно-політичне життя.

31 жовтня 1918 р. І.Макух прибув до Львова для консультації з членами Української національної ради, після чого виїхав до Станіславова і передав наказ переобрати владу.

1 листопада 1918 р., у день взяття влади, його обрали головою повітової національної ради в Товмачі.

15 листопада 1918 р., після налагодження роботи повітової національної ради, І.Макух прибув до Львова, де на нараді державних секретарів критикував роботу уряду.

10 січня 1919 р. на засіданні уряду І.Макух очолив Державний секретаріат внутрішніх справ.

15 січня 1919 р. він запропонував покликати на військову службу всіх богословів-українців (без зброї), учнів середніх шкіл, яким виповнилося 18 р.

25 лютого 1919 р., за участю С.Петлюри, Іван Макух запропонував у всій Українській Народній Республіці утворити єдину адміністрацію і жандармерію.

З`їзд УРП на початку 1919 р. обрав головою партії І.Макуха.

25 травня 1919 р. Іван Макух не визнав політичних нововведень і відмовився від посади Уповноваженого Диктатора. Іван повернувся до Товмача, де розпочав відновлювати знищені війною народні читальні. За його сприяння до 1928 р. споруджено бурсу в Товмачі.

У 1922 р.І.Макух скликав Загальні збори в Товмачі, присвячені виборам.Цього ж року відновлено видавництво друкованого органу УРП- газети "Громадський голос", перереєстровано членів...

Упродовж 1921-1923 рр. проведено значну організаційну роботу, в результаті якої навесні 1923 р. в повітах Галичини функціонували 22 повітові організації.

 До травня 1923 р. УРП входила до складу Міжпартійної ради. З`їзд партії 1 квітня 1923 р. знову обрав її головою І.Макуха. За участю Макуха відбулися демонстраційні віча в Станиславові, Самборі, Тернополі, бережанах, Косові, Коломиї, Стрию, Дрогобичі. На них порушувалися питання боротьби за українську школу, За повернення влади в повіті представникам української нації, за повне національне визволення 14 лютого 1926 р.

У ході виборчої кампанії 1928 р. до сейму сенату УСРП одним із послів обрано І.Макуха. Макух запропонував заснувати загальнонаціональний часопис, який "ширив би національну свідомість та заступав соборно-незалежну лінію". Також він виступає противником польсько-українського зближення.

Один із найважчих періодів у житті Івана Макуха пов`язаний із початком Другої світової війни та вступом Червоної армії 17 вересня 1939 р. у Галичину. Уже 27 вересня 1939 р. провідний діяч УСРП отримав звістку про арешт. Того ж дня він покинув Товмач і перебрався в с.Горошів Борщівського повіту на Галичині, де переховувався від репресій у своєї дочки. Арешт дружини та її депортація в Казахстан, невизначеність та матеріальна скрута надломили та погіршили моральний стан І.Макуха. З травня 1942 р. Іван переїхав до Товмача. 10 липня 1942 р.місцевий орган жандармерії зробив донесення на колишнього керівника УСРП, у якому звинуватив його у підбурюванні населення проти нової влади. Але референт гестапо, розглянувши справу І.Макуха, вказав на безпідставність звинувачень та звільнив його від арешту, після чого Макух вирішив переїхати до Горошева, де перебував до березня 1944 р. Автор книжки спогадів "На народній службі".

 

 

Джерело: "150 славних українців Галичини". Упор.Богдан Пристай.