Корнелій Камінський народився 26 вересня 1870 року у селі Дарахів Теребовлянського повіту в сім`ї вчителя. Навчався у Тернопільській гімназії, пізніше - учительській семінарії. Після закінчення студій працював на Тернопільщині.

У 1913 р. приїхав до Нагуєвич, де працював директором школи. Був мобілізований на І-у  світову війну, потрапив у полон. Повернувшись із полону, знову працював директором школи у Нагуєвичах - аж до виходу на пенсію в 1939 р.

      К.Камінський був людиною дуже доброю, турботливим вихователем молоді : навчав юних любити свій край, господарювати,інтересно та з користю вів бджолярський гурток. Виконував обов`язки заступника голови т-ва "Сільський господар" у Дрогобичі, ініціатор багатьох заходів.

Червневого вечора 1941 р., перед самою війною, енкаведисти зарештували його. Спочатку відвезли в Підбузьке НКВС. Не відаємо, про то що його допитували, які гріхи йому приписували. Ми знаємо, що закатували добру, чесну людину, патріота - все тіло його було порізане... Разом із ним тут червоні нелюди закатували Михайла Дрогобицького, Івана Добрянського, Степана Дум`яка, Івана Чаплю, Миколу Хруника (26 червня 1941 р. їх знайшли в урочищі Гостиславне, за с. Нагуєвичі, у багнюці). Нагуєвичани віддали шану своїм краянам: поховали їх у братській могилі біля долішньої церкви 29 червня 1941 року.

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Ганна Гром.