Костянтин Грінченко народився 8 квітня 1968 р. на Далекому Сході, в селищі Краскіне Хасанського району Приморського краю, де проходив військову службу його тато. Згодом батьки повертаються в Донецьк, звідки вони родом. Тут Костя навчається в школі, опановує фах водія та працює шофером у різних організаціях. Батьки незабаром померли. До початку воєнних дій на Сході К.Грінченко зареєстрований у Луганській області, с.Малохатка. У нього було двоє синів, старший Валентин, молодший Андрій.

У 2014 р., коли почалися військові дії з російськими загарбниками, Костянтин переїжджає до тітки в Дрогобич. Діти з колишньою дружиною виїхали в Росію- говорити про це Грінченко не хотів. Його дідо був військовим, він похований у Дрогобичі, на центральній алеї цвинтаря (вул.22 Січня- Грінченко Петро Павлович, підполковник). У травні-червні 2014 р. Костя добровольцем їде на Схід захищати Вітчизну в найгарячіших місцях на території Донецької та Луганської областей. За словами тітки, пройшов Донецький аеропорт, Дебальцево, Іловайський котел... 4 серпня 2015 р. отримав статус учасника бойових дій.

У грудні 2015 р. повернувся в Дрогобич, оскільки суттєво погіршилося здоров`я. Лікувався у госпіталі с.Винники, у Львівській клінічній лікарні- спочатку інфаркт, потім інсульт.

5 січня 2016 р.,позаяк у Костянтина було виявлено вроджену ваду серця, йому зробили операцію- заміна двох клапанів. Та невдовзі один із клапанів перестав працювати- відбулося відторгнення органу. Помер герой у Львові 13 травня 2016 р.

В неділю, 15 травня 2016 р., майже 800 дрогобичан стали для мужнього воїна Костянтина Грінченка родиною, яка урочисто провела в останню дорогу. Похорон відбувся з каплиці Успіння Пресвятої Богородиці, що у місті Дрогобичі. Похований Герой на Дрогобицькому кладовищі.

Ось як відгукуються про Костянтина Грінченка ті, котрі товаришували з ним: "У таких людей,як Костянтин,- душа вишиванкою, вони люблять серцем Україну, хоч і розмовляють російською. Його очі повсякчас випромінювали доброту",- розповідала п.Петрунеля, волонтер.

Побратим Олег служив разом із Костянтином: "З Дрогобича Костя пішов добровольцем в АТО та відслужив зі мною рік, спершу- в Яворові, потім- під Донецьком і під Дебальцевим. Це була прекрасна людина".

Побратим Дмитро поділився про їхні військові будні: "Він прокидався раніше, від усіх, о 4 ранку, розпалював багаття, варив їсти. Був не дуже говірким. Його словами були справи, він завжди щось робив. Фраза, яку Костя часто повторював: "Что мне дала эта ДНР? Пришли, ограбили."

 

 

Джерело: "300 Великих дрогобичан". Богдан Пристай.