Лука Луців

Лука Луців народився 30 жовтня 1895 р. у с.Грушів Дрогобицького району Львівської області. Початкову освіту здобув у двокласній школі с.Грушева. У 1907-1914 рр.- учень Дрогобицької гімназії (з польською мовою викладання).

Серпень 1914 р.- серпень 1916 р. стрілець УСС. Після поранення біля с.Потутори (коло Бережан) перебуває на лікуванні у Відні, де в лютому 1917 р. здав випускні екзамени за курсом гімназії(здобув матуру).

Від 1918 р.- в рядах УСС Української Галицької Армії- до роззброєння поляками у квітні 1920 р. До березня 1921 р.- у таборі інтернованих у Тухолі, в Помор`ї (Польща).

З листопада 1921 р. студент філософського відділення (факультету) Карлового університету (Прага), де слухав лекції Степана Смаль-Стоцького, Олександра Коллеси.

До червня 1926 р. закінчив навчання у Карловому університеті та під керівництвом доктора Яна Михаля захистив дисертацію на тему "Тарас Шевченко у слов`янських літературах" на здобуття вченого ступеня доктора філософії. Д-р Лука Луців далі цікавився Т. Шевченком. В 1926 році в "Літературно-науковому Вістнику" надрукував статтю про вплив українського поета на білоруського поета "Янка Купала і Т. Шевченко", в "Ділі" 1927 р. дав довший фейлетон про польські переклади Шевченкових творів "Леонард Совінський і Т. Шевченко" (чч. 53-57; 59-60). У 1934 р. д-р Л. Луців брав участь у Другім Міжнароднім Зізді Слов'янських Філологів у Варшаві, де виголосив доповідь про вплив Т. Шевченка на хорватського поета Августа Гарамбашіча. Ця доповідь в поширеній формі була надрукована у 155-му томі "Записок НТШ" у Львові.

У ХѴ томі повного видання творів Т. Шевченка, що його видав Український Науковий Інститут у Варшаві, надруковані статті д-ра Луки Луцева про Шевченка в білоруській та в сербо-хорватській і словінській літературах. Про Т. Шевченка вмістив д-р Л. Луців кілька статтей в Альманахах Українського Народного Союзу: на 1960-ий рік надрукована стаття про близьке сторіччя з дня смерти поета; в Альманаху на 1961 р. про становище Шевченка до росіян ("Бо москалі чужі люди"); на 1964 рік "Незмінний Шевченко". В 1964 р. у Видавництві "Свобода" появилася 180-сторінкова праця Л. Луцева "Т. Шевченко співець української слави і волі".

Під час війни працював у початкових школах Кроснянського повіту (Польща) і в учительській семінарії Самбора (1942-1944 рр.) Після закінчення війни, у 1945-1949 рр. директор гімназії для дітей переміщених осіб у Бамбергу та заступник директора гімназії у Байройті.

У 1949 р. переїхав у США. З 1952 р. до 1970 р.-співредактор щотижневика "Свобода". Аавтор книг про М.Шашкевича (1963 р.), О.Кобилянську (1963 р.), Т.Шевченка (1964 р.), І.Франка (1967 р.), В.Стефаника (1971 р.)

Л.Луців редагував дві книги статей про свій рідний край- Дрогобиччину (1973, 1978 рр.) . Редактор ІІІ-томного видання "Дрогобиччина- земля Івана Франка". Окрему увагу Луцева звернула була творчість Івана Франка, якою він цікавився вже за студентських часів та надрукував був у згаданому "Студентському Віснику" в Празі статейку про Великого Каменяра під заг. "Людина праці". У соті роковини народження поета надрукував він в Альманаху "Свободи" статтю "Іван Франко". В Альманаху "Свободи" на 1966 рік друкувалася довша його розвідка під заг. "Іван Франко. Життя і творчість", Ню Йорк Джерзі Ситі, 1966, ст. 63. Проте д-р Луців не задовольнився цією працею про Франка і на сторінках "Свободи" в 1966 р. почав друкувати свою велику працю про автора "Мойсея" під заг. "Іван Франко борець за національну і соціяльну справедливість". В щоденнику друкувалася тільки її половина, а цілість вийшла окремою книжкою під згаданим вище заголовком на 654-ох сторінках. Цю працю вважають знавці енциклопедією франкознавства, легкою формою; вона має 73 розділи. Цю книгу д-ра Л. Луцева про Івана Франка ввважають знавці за найдокладнішу, найцікавішу і найбільш оригінальну працю про цього велетня української пітератури.

Після смерти письменника Стефаника він надрукував у львівському "Віснику", що появлявся під редакцією д-ра Дмитра Донцова, свою працю: "Василь Стефаник. Літературна критика і дійсність", яка вийшла також окремою відбиткою на 56 сторінок у 1956-му році Василь М. Лесин видав у Львові книжку: "Творчість Василя Стефаника. (Ідейно-творчі шукання письменника. Новелістична майстерність)". У цій книжці автор у трьох місцях полемізує з твер дженням д-ра Л. Луцева. Відповідь д-ра Л. Луцева В. Лесинові, якою навряд чи зрадіє совєтський літературознавець, знайде читач у цій його праці про Василя Стефаника.

Згадано, що Український Народний Союз і "Свобода", публікуючи цю книгу, бажають причинитися до здійснення задуму її автора, д-ра Луки Луцева, щоб нею вшанувати великого співця української землі. Василя Стефаника, з нагоди 100-річчя з дня його народження. Але одночасно видавці бажали б цим виявити свою велику і тривку вдячність та пошанувати і її Автора, д-ра Луку Луцева, за його неймовірний труд і посвяту, вкладені не тільки в написання цієї книги, але й у всю його 18-літню працю у "Свободі". В інших обставинах літературознавець, учений і педагог міри д-ра Луки Луцева був би, якщо не професором великого університету, то щонайменше деканом факуль тету літератури. Тим часом перед затрудненням у редакції "Свободи". йому приходилось працювати на прожиток фізичним робітником, помічником слюсаря і замітачем у шпиталі. Доля, що відзеркалює долю всього нашого талановитого народу.

Помер 1 грудня 1984 р. у м.Філадельфії (США), похований на греко-католицькому кладовищі Святого Духа в Гемптонбурзі, штат Нью-Йорк.

Джерело: "150 славних українців Дрогобиччини". Упор.Богдан Пристай.