Змолоду Любомира Мацюка вабили спів і диригування. У Львівському Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка постановку голосу він опановував під керівництвом Одарки Бандрівської, був стипендіатом фонду ім.О.Мишуги, виборов звання лауреата першого конкурсу молодих співаків У Львові. Школу диригування проходив у М.Колесси. Коротко тривалі, проте плідні уроки дав йому знаменитий бас Адам Дідур. А далі-студії в Берліні. Спеціалізується як співак у камерній музиці, моцартівських операх та як диригент. Початок кар'єри зв' язаний із Львівським оперним театром, де співак дебютував у "Циганському коханні", поставленому Я.Барничем. Однак пробув тут недовго-обставини змусили виїхати до Відня й продовжити студії як у віденських педагогів, так у відомого співака-українця, нагородженого в Парижі золотою медаллю. 3 Відня почалися концертні маршрути співака, які охопили Австрію, Баварію, Вюртембергію. Він бере участь у сольних i збірних концертах перед українськими, чужинськими громадами, а також перед воїнами 6-і американської армії.

У 1947 році виїздить до Бразилії, де повною мірою розквітає його талант співака і педагога. Він виступас із симфонічними оркестрами на кращих сценах Рiо-де-Жанейро, Сан-Пауло, записусться на радто й телебаченні. Бразилійська критика високо оцінює виконавську вправність співака, називаючи його істинним майстром бельканто. Громадськість, провідні музикознавці й композитори з розумінням зустріли прагнення мистця популяризувати українську музикy на американському континенті, а радіостанції, аудіофірми охоче транслювали й поширювали грамплатівки із голосом мистця (нагадасмо, що відому італійську пісню "Мама" Л.Мацюк наспівав з українським текстом!). Високого авторитету досягнув Мацюк-педагог у місті Блюманау (штат Санта-Катарина), де викладав постановку голосу в державн консерваторії, а також у місті Курітіба (штат Парана) -осередку українського поселення,-де провадив кафедру солоспіву в Державни Академії Музики й Малярства. Крім того, тривалий час був диригентом великого хору Української Католицької Церкви, організатором репрезентаційного хору "Сурма", який зробив чимало для пропаганди здобутків української культури на південноамериканському континенті. 

Любомир Мацюк був вірним лицарем пісні. У 1987 році, в 40-річчя мистецької праці, він написав оригінальну поезію в прозі "Ода до пісні". Ця ода істотно доповнює наше уявлення про видатного земляка, прекрасного вокаліста, щирого патріота рідної землі: Hiмеччину на обоє мистців роблять усе для того, щоби не припиняти концерту у штаті Ілліной.

"Люблю тебе, пісне, за те, що ти рідна, весела, як моє дитинство, тужлива, як моя молодість, і сумна, як неминуча старість. У тобі, пісне, є щось, чого словами описати не можна. Чую в тобі, пісне, шум карпатсыких смерек, сопілки пастухів на полонинах, щебетання птахів, шум потоків та голос моєї найдорожчої Мами. Вдихаю з тебе запах рідної землі, ланів пшениці і соняшників золотих. Смакую в тобі смак джерельної води і смак гіркої сльози в далекіи чужині. В тобі криється таємниця усього, бо ж ти - друг людини. Cпівають тебе, пісне, всі вільні народи. 3 тобою рвуть кайдани уст раби землі. Ти єднаєш людей і народи, бо ж ти є даром Бога і Природи. Пiсне рідна, куди я не ходив за тобою, де не співав я тебе, щоо погасити спрагу мойого нутра! Лети, рідна пісне, усюди там, де живуть мої брати. Не оминаи багатих і убогих. Лети понад степами і горами, де живуть мої брати українці. Вони ждуть на тебе з відкритими серцями. І сльози радості й щастя побачиш у їхніх очах. Прийми ці сльози як заплату за свою заворожену силу. Увійди в серця усіх тих, котрі тебе забувають. Загрій їхні серця, а вони проситимуть пробачення. Пiсне рідна, ти можеш усе, бо ж у тобі вільний дух, бо вічна ти!"

 

 

 

Джерело: Орест Яцків  "Дрогобиччина - земля Івана Франка"  Том 4